Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

Чари, накладені мною на перстень, створені під керівництвом і за допомогою самого Творця. Киньте виклик їм на свій страх і ризик.

До нової аббатиси: ти повинна служити Палацу пророків і захищати його і все, заради чого він існує. Хай буде з тобою Світло.

Написано мною власноруч, перш ніж я перейду з цього життя в ласкаві руки Творця.

Аббатиса Аннеліна Алдуррен».

Прогримів грім. Світлова колона і обрамляюче Верну мерехтіння зникли.

Аббатиса Верна Совентрін опустила руку з пергаментом і втупилася на здивовані обличчя оточуючих її сестер. Почувся шерех одягу: сестри Світла одна за одною опускалися на коліна і схиляли голови перед новою аббатисою.

— Цього не може бути, — прошепотіла Верна. Раптово вона кинулася до дверей, упустивши пергамент. Сестри поспішили підібрати його, щоб самим прочитати останні слова аббатиси Аннеліни Алдуррен.

Чотири старші сестри, піднявшись з колін, заступили шлях Верні.

Прекрасне світле волосся сестри Марени обрамляло попелясто-сіре обличчя. Сині очі сестри Дульче були круглими немов миски, а сестра Філіпа розгубила всю свою незворушність і тепер була сама заклопотаність.

Зморшкуваті щоки сестри Леоми розпливлися в люб'язній усмішці.

— Тобі знадобиться допомога і порада, сес… нова аббатиса. — Усмішка дещо спотворилася, тому що вона судорожно сковтнула. — Ми готові надати будь-яку допомогу. Ми тут, щоб служити…

— Дякую, — слабким голосом відповіла Верна і знову попрямувала до виходу.

Її ноги, здавалося їй, рухаються самі по собі.

Уоррен чекав зовні. Верна закрила за собою двері і здивовано зупинилася перед молодим світловолосим чарівником, який опустився на одне коліно і схилив перед нею голову.

— Аббатиса. — Уоррен, посміхаючись, підняв голову і пояснив:

— Я підслуховував.

— Не смій так мене називати! — Верна чула власний голос ніби здалеку.

— Чому ж? — Його усмішка стала ще ширшою. — Це ж…

Верна відвернулася і подивилася вдалину. Вона вже впоралася з потрясінням, і ясність думки повернулася до неї.

— Пішли, — коротко наказала вона.

— Куди?

Верна провела пальцем по губах і метнула на Уоррена через плече такий погляд, що той негайно замовк. Вона попрямувала вперед, і Уоррен поспішив за нею. Наздогнавши Верну, він пішов поруч, приміряючи свій крок до її. Вона попрямувала до виходу з Палацу пророків. Уоррен пару раз намагався було з нею заговорити, але Верна всякий раз припиняла ці спроби, приклавши палець до губ. Зітхнувши, Уоррен зрештою здався. Сунувши руки в рукава свого балахона, він мовчки попрямував слідом за новою аббатисою.

Послушниці і вихованці, що траплялися їм назустріч, вже чули дзвін, що сповіщав про обрання нової ігумені, і при вигляді кільця на пальці у Верни схилялися в поклоні. Вона ж, дивлячись тільки перед собою, вперто крокувала вперед. Стражники на мосту через Керн теж вклонилися, коли вона проходила.