Зарубіжний детектив
- Автор: Кристи Агата, Стаут Рекс
- Год: 1983
- Язык: украинский
- Год: «Молодь»
- Переводчик: Володимир Мусієнко
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Зарубіжний детектив». Краткое содержание книги:
У романі Р. Стаута розкриваються незаконні методи діяльності ФБР, що тероризує американських громадян, викривається міф про горезвісну «свободу особи» в США.
Про злочинний світ мафії, до якого причетні посадовці урядових установ Італії, розповідається в гостро викривальному творі Л. Шаша.
У романі А. Крісті простежується, як загальна гнітюча атмосфера життя в англійському провінційному містечку стає грунтом для кривавих злочинів.
— Ні. Безперечного алібі я не маю.
— А ви, містере Квейл?
— Дурниці! — вигукнув той, знову показуючи свої погані манери.
Вулф зміряв його поглядом:
— Ми надто довго вас тут терпимо! Ви хотіли знати, які в мене наміри. Саме це я зараз і пояснюю. Виходячи, тільки з моїх власних інтересів, я сподіваюся довести, що ФБР причетне до вбивства, а поліція не виконує своїх обов'язків. У своїх зусиллях я мушу остерігатися, щоб збіг обставин не штовхнув мене на хибний шлях. Учора я дістав у конфіденційній розмові відомості, які недвозначно доводять вину ФБР. Однак ці відомості, ще не достатньо підтверджені. Я не можу ігнорувати тієї обставини, що явна бездіяльність поліції — можливо, лише тактичний прийом і що їй, так само, як і ФБР, відомий убивця, але поліція не вживає ніяких заходів, поки не матиме безперечних доказів його вини. І я, перше ніж діяти, повинен мати тут цілковиту ясність. Ви можете допомогти мені внести цю ясність, але якщо натомість ви з мене глузуватимете, то я не хочу вас тут бачити. Містер Гудвін один раз уже викинув вас за двері і, якщо треба буде, зробить це ще раз. На очах у такої аудиторії він це зробить ще ефектніше, бо, як і я, дуже любить публіку. Тож коли ви бажаєте лишитися тут, то дайте відповідь на моє запитання.
Квейл сидів зціпивши зуби. Бідоласі було непереливки. Поруч із ним — на відстані простягнутої руки — сиділа дівчина, задля якої і на очах у якої він затопив у пику пронозливому репортерові (нехай вибачає мені Лон Коуен), а тепер сам опинився в ролі побитого собаки. Я гадав, Квейл поверне голову до міс Хінклі і дасть їй зрозуміти, що заради неї ладен поступитися навіть почуттям власної гідності, чи зиркне в мій бік, показуючи, що не боїться мене, однак він тільки мовчки дивився на Вулфа.
— Я вже вам сказав, що тримати себе в руках умію, — нарешті озвався він. — Ну гаразд. Безперечного алібі на вечір двадцятого листопада я не маю. На ваше запитання я відповів, а тепер хочу запитати вас. Якої допомоги ви сподіваєтесь від міс Хінклі?
Вулф кивнув головою:
— Запитання розумне й доречне. Міс Хінклі, ви, певна річ, ладні мені допомогти, а то б сюди не прийшли. Щойно я висунув гіпотезу, згідно з якою винен містер Ярмек. А тепер я зроблю це саме й щодо містера Квейла. Це дуже просто. Мільйони чоловіків убивали інших чоловіків через жінку — їй на зло або щоб усунути суперника чи здобути її серце. Міс Хінклі, якщо вашого нареченого вбив містер Квейл, чи хочете ви, щоб його викрили?
Дівчина сплеснула в долоні й опустила руки на коліна:
— Але ж це безглуздо!
— Аж ніяк. Сім'ї та друзям убивці таке звинувачення здається безглуздим, але ж через це воно безглуздим не стає. Я ні в чому не звинувачую містера Квейла, а тільки розглядаю різні версії. Ви маєте підстави гадати, що ваші заручини з містером Елтхаузом не подобалися містерові Квейлу?
— Ви марно сподіваєтесь, що я відповідатиму на це запитання!
— А я відповім! — вигукнув Квейл. — Так, мені ці заручини не подобались.
— Невже? І з якої ж речі? Він що — порушив чиїсь права?
— Щодо прав, то я не можу нічого сказати, Я просив міс Хінклі вийти за мене заміж. І думав… Я сподівався, що вона згодиться.
— І вона згодилась?
— Не поспішайте, Вулфе, — втрутився адвокат. — Ви згадали про порушення прав. Мені здається, ви самі зараз порушуєте чужі права. Я прийшов сюди на прохання мого клієнта містера Елтхауза і не можу виступати від імені міс Хінклі та містера Квейла, однак вважаю, що ви дозволяєте собі зайве. Ваша репутація мені відома, я знаю, що ви не якийсь там крутій, і не сумніваюсь у вашій bona fides[5], поки не маю для цього підстав. Але як адвокат мушу сказати: ви перебираєте міру. Чи, може, я чогось не розумію. Містер Елтхауз, його дружина і я, їхній адвокат, — всі ми, звичайно, хочемо, щоб справедливість перемогла. Та коли ви дістали серйозні відомості, які доводять вину ФБР, то навіщо влаштовувати оце судилище?
— Я гадаю, що все пояснив.
— Ваше пояснення — це тільки характеристика становища або інструкція поводитись обережно. Але воно не може бути підставою для такого допиту. Чого доброго, ви ще й мені поставите запитання, чи не застукав мене Мор-ріс, коли я намагався скоїти кримінальний злочин.
— А він часом вас не застукав?
— Я не маю наміру грати роль у вашій комедії! Повторюю: ви дозволяєте собі зайве.
5
Щирості, чесності (лат.).