Тягар пристрастей людських
- Автор: Моэм Сомерсет Уильям
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4783-3
- Переводчик: Елена Даскал
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Тягар пристрастей людських». Краткое содержание книги:
Кілька разів Кері помилився з діагнозом (раніше він ніколи не бачив кір, тож побачивши висипання, вирішив, що це якась невідома шкірна хвороба), а раз чи два їхні з доктором Саусом погляди на лікування розбіглися. Коли це сталося вперше, лікар накинувся на нього з безжальною іронією, але Філіп вислухав усе з гумором; Кері сам був гострий на язик, тож відповів на звинувачення так, що докторові Саусу довелося стулити рота і зачудовано витріщитися на нього. Обличчя Кері залишалося серйозним, але в очах миготіли іскорки сміху. Старий не міг позбутися думки, що Філіп глузує з нього. Він уже звик, що помічники його не люблять і бояться, а це було щось новеньке. Він уже майже втратив над собою контроль і мало не наказав Філіпові пакувати валізи й сідати на наступний потяг, як робив це з іншими помічниками, але відчув із тривогою, що тоді цей молодик сміятиметься з нього відкрито. І раптом йому самому зробилося смішно. Рот мимохіть витягнувся в усмішці, і довелося відвернутися. Незабаром чоловік збагнув, що Філіп весь час бере його на кпини. Спершу це відкриття приголомшило, а потім розвеселило.
— До дідька цього нахабу, — хихотів доктор Саус собі під ніс. — До дідька!
117
Філіп написав Ательні і повідомив, що знайшов тимчасове місце у Дорсетширі, і незабаром отримав від нього відповідь. Листа було написано у звичному формальному тоні, помережаному помпезними епітетами, наче перську діадему коштовним камінням, і виконано прекрасним почерком (гордістю свого господаря), який нагадував готичні літери і так само важко піддавався розшифровці. Ательні пропонував Філіпові приєднатися до нього та його родини на хмільнику в Кенті, куди вони вирушали щороку, і для більшої переконливості додавав безліч гарних і незрозумілих слів про Філіпову душу і звивисті вусики хмелю. Кері негайно відповів і пообіцяв приїхати до них, щойно звільниться. Він відчував особливу прихильність до острова Танет, попри те що народився не тут. Від думки про можливість провести два тижні так близько до землі і в умовах, що завдяки синяві неба стають такими ж ідеальними, як оливкові гаї Аркадії, він загорівся ентузіазмом.
Чотири тижні практики у Фернлі промайнули швидко. Нове містечко височіло на стрімчаку, вілли з червоної цегли вишикувалися навколо майданчиків для гольфу, а великий готель нещодавно розчахнув свої двері для відвідувачів, що приїхали сюди влітку; однак Філіп нечасто зазирав сюди. У гавані внизу розкинулася чарівна плутанина маленьких кам’яних будиночків, зведених у минулому столітті, а вузенькі вулички круто дряпалися вгору, створюючи атмосферу старовини і збурюючи уяву. Біля крайки води виструнчилися чепурні будиночки з охайними крихітними садочками перед вікнами; тут жили колишні капітани торгівельних суден, що вже вийшли на пенсію, та матері чи вдови чоловіків, які заробляли собі на життя у морі; усе навколо дихало оригінальністю і спокоєм. До маленької гавані заходили кораблі з невеликою вантажопідйомністю з Іспанії та Леванту, але час від часу вітри романтики заносили сюди самотній вітрильник. Філіп згадував невеличку брудну гавань у Блекстейблі з кораблями-вугільниками, і думав, що саме там у нього народилося бажання (котре тепер переросло у пристрасть) побачити східні країни і залиті сонячним сяйвом острови в тропічних морях. А тут ти почувався ближчим до нескореного просторого океану, ніж на узбережжі Північного моря, яке завжди здавалося затиснутим у рамки; тут ти міг дивитися на гладеньку широчінь і дихати на повні груди. Саме тут західний вітер, любий м’який солоний вітер Англії, сповнював серце піднесенням, і водночас воно тануло від ніжності.