Тягар пристрастей людських

Вона спробувала стягнути феску, але невисокий чоловічок вправно вислизнув із її обіймів.

— Руки геть, жінко! Ніщо не змусить мене зняти її. Хлопчина мусить одразу побачити, що збирається стати членом незвичайної родини.

— Мамо, дай йому спокій, — звичним байдужим тоном озвалася Саллі. — Якщо містер Дональдсон поставиться до цього не так, як слід, нехай забирається геть.

Філіп подумав, що на юнака чекає суворе випробування: Ательні у коричневій оксамитовій куртці, з пишним чорним бантом на шиї та червоній фесці був страхітливим видовищем для інженера-електрика, який нічого не підозрював. Коли хлопець нарешті прийшов, містер Ательні привітався з ним із палкою ввічливістю іспанського шляхтича, а місіс Ательні — природно й по-домашньому. Усі посідали на монастирські стільці з високими спинками за старий столик для прасування, і місіс Ательні налила чай з блискучого чайника, котрий додав цьому святові нотку чогось англійського і навіть сільського. Жінка власноруч спекла невелике печиво і поставила на стіл слоїк домашнього варення. У цьому старому будинку часів короля Якова чай подавали так само, як на фермі, і Філіпові це здавалося надзвичайно оригінальним і чарівним. Із якоїсь невідомої причини Ательні вбив собі в голову, що слід розповісти гостю історію Візантійської імперії (нещодавно він прочитав останні томи «Занепаду і падіння»[335]), тож, драматично витягнувши вказівний палець, узявся виливати в ошелешені вуха доньчиного кавалера ганебні історії про походеньки Феодори[336] та Ірини[337]. Чоловік розпинався і, багатослівно хизуючись, звертався до гостя, а мовчазний і присоромлений юнак лише кивав час від часу, щоби продемонструвати свій інтелектуальний захват. Місіс Ательні не звертала на Торпову балаканину жодної уваги і весь час переривала чоловіка, пропонуючи хлопцеві ще чаю або вмовляючи його з’їсти печиво з джемом. Філіп спостерігав за Саллі: вона сиділа, опустивши погляд, спокійна, мовчазна й уважна; а її довгі вії кидали на щоки чарівну тінь. Важко було сказати: смішить дівчину ця сцена чи вона хвилюється про бідолашного юнака. Вираз її обличчя залишався незбагненним. Проте в дечому можна було не сумніватися: інженер-електрик був золотоволосим, чисто поголеним і привабливим; він мав приємні правильні риси, чесне обличчя, високий зріст і гарну статуру. Кері не міг відігнати думку, що хлопець стане чудовою парою для Саллі, і раптом відчув заздрість до щастя, яке на них чекало.

Незабаром гість повідомив, що йому вже час. Саллі мовчки підвелася і провела хлопця до дверей. Коли дівчина повернулася, батько вибухнув від захвату:

— Ну, Саллі, цей твій юнак нам видався дуже приємним. Ми готові прийняти його у нашій родині. Влаштуємо заручини, а я напишу весільну пісню.

Саллі взялася прибирати чайне начиння. Батькові вона не відповідала, але раптом кинула на Філіпа швидкий погляд.