Тягар пристрастей людських
- Автор: Моэм Сомерсет Уильям
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4783-3
- Переводчик: Елена Даскал
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Тягар пристрастей людських». Краткое содержание книги:
115
Кілька тижнів до початку зимового семестру Філіп провів у відділенні для амбулаторних хворих, а у жовтні повернувся до звичної роботи. Після довгої відсутності в шпиталі він виявив, що навколо нього з’явилося чимало нових людей; чоловіки різного віку не надто знаходили одне з одним спільну мову, а більшість однолітків Кері вже отримали дипломи: дехто поїхав геть, знайшовши місце помічника чи лікаря в сільських лікарнях та ізоляторах, а когось узяли на роботу до шпиталю Святого Луки. Філіпів розум відпочивав два роки, і це освіжило його, додало впевненості й наснаги з новою енергією взятися до роботи.
Родині Ательні подобалося, що Філіпове життя змінилося. Продавши дядьків спадок, він відклав кілька дрібничок і зробив усім подарунки. Саллі отримала золотий ланцюжок, що раніше належав тітці. Дівчина була вже зовсім дорослою. Вона навчалася у кравчині й щоранку о восьмій ішла на роботу до крамнички на Реджент-стрит. Вона мала відверті сині очі, високе чоло і розкішне блискуче волосся; фігура в Саллі була пишна, з широкими стегнами і повними грудьми, а батько, котрий полюбляв обговорювати доньчину зовнішність, регулярно застерігав її не гладшати. Саллі приваблювала чоловіків своїм тваринним здоров’ям і жіночністю. Залицяльників у дівчини було чимало, але жоден не справив на неї враження; здавалося, наче вона вважає всі ці упадання дурницею, тож не дивно, що юнаки не знали, з якого боку до неї підступитися. Саллі виглядала старшою за свій вік: вона так звикла допомагати матері з щоденною роботою і доглядом за молодшими дітьми, що незабаром почала керувати всіма. Місіс Ательні частенько зауважувала, що донька занадто полюбляє робити все на власний лад. Розмовляла Саллі небагато, але з роками у неї розвинулося неабияке почуття гумору — часом дівчина робила влучне зауваження, яке підказувало: за незворушною зовнішністю кипить уміння покепкувати зі своїх друзів. Філіп розумів, що йому так і не вдалося потоваришувати з дівчиною так близько, як із рештою її родини. Її байдужість повсякчас бентежила юнака. У Саллі було щось загадкове.
Коли Кері подарував дівчині ланцюжок, Ательні своїм гучним голосом почав вимагати, щоб донька поцілувала Філіпа, але вона зашарілася і відсахнулася.
— Ні, і не збираюся, — кинула дівчина.
— Невдячне дівчисько, — обурився батько. — Чому це не збираєшся?
— Не люблю цілуватися з чоловіками, — пояснила донька.
Помітивши, як вона засоромилася, потішений Філіп привернув увагу Ательні до чогось іншого. Зробити це завжди було нескладно. Однак місіс Ательні, вочевидь, поверталася до цієї теми пізніше, адже наступного разу, коли Кері прийшов у гості, дівчина знайшла нагоду залишитися на кілька хвилин із ним на самоті та поцікавилася:
— Сподіваюся, минулого тижня я не здалася вам сварливою відьмою, коли відмовилася вас поцілувати?
— Анітрохи, — засміявся він.
— Я зробила так не через невдячність. — Саллі почервоніла, готуючись до наперед заготованої ввічливої фрази: — Я завжди цінуватиму цей ланцюжок, і з вашого боку дуже люб’язно подарувати мені його.
Філіпові розмови з Саллі завжди давалися непросто. Дівчина вправно робила все, за що бралася, але, здається, не відчувала потреби розмовляти з кимось, хоча й не була відлюдькуватою. Якось у неділю, коли містер та місіс Ательні пішли кудись разом, а Філіп, якого вже вважали членом родини, сидів і читав у вітальні, до кімнати ввійшла Саллі та сіла з шиттям біля вікна. Одяг для дівчаток шили вдома, тож старша сестра не могла дозволити собі байдикувати навіть у неділю. Кері подумав, що дівчина хоче потеревенити, і відклав книжку.
— Читайте, — запропонувала Саллі. — Я просто подумала, що вам буде самотньо, і тому прийшла посидіти з вами.
— Ви наймовчазніша з усіх, кого я знаю, — зауважив Філіп.
— У цьому домі достатньо любителів побазікати, — озвалася дівчина.