Вовк-тотем

Холодна осіння злива раптом завершила коротке монгольське літо й заморозила лютих комарів у тутешніх степах. Чень Чжень, замислившись, дивився на тихий Орхонський степ і раптом зрозумів причину, чому тут такі люті вовки й комарі — адже в степу коротке літо й ще коротша осінь, після якої приходить довга, більше ніж піврічна, зима. А для тварин, які не вміють впадати в сплячку в степу, це — сезон смерті, навіть комарі, які ховаються в байбачих норах, вимерзають наполовину. А якщо степовий вовк не запасе собі лою й не матиме густого хутра, то ніяк не зможе перезимувати, тож суворі зими в степу винищують більшість худих, старих, хворих та поранених вовків. Отже, комариним зграям доводиться хапатися за можливість, надану коротким літом, і максимально напиватись крові та йти в шалені атаки заради того, щоб урятувати собі життя. А вовчим зграям тим більше доводиться здобувати їжу ціною свого життя й брати участь у кривавих битвах заради того, щоб перезимувати й пережити весну наступного року.

Від мертвого лошати, яке дісталося юрті Ченя, залишились тільки дві передні ноги й тельбухи, що вже почали смердіти. Вовчик знову міг насолоджуватись періодом ситості, адже цього м’яса йому вистачало ще на кілька днів. Ніс Вовчика повідомляв йому — вдома ще є припасена їжа, тому останніми днями він увесь час був радісним. Вовчику подобались свіжа кров і сире м’ясо, однак він також залюбки їв і тухлятину, навіть зі смаком ковтав хробаків, які були на ній. На це Ґао Цзяньчжун якось зауважив:

— Вовчик незабаром стане нашою помийницею, і більша частина нашого сміття потраплятиме в його живіт.

Найбільше Ченя дивувало те, що яке б смердюче, зіпсоване чи брудне сміття не потрапляло Вовчику в живіт, він не хворів. Чень Чжень і Ян Ке понад усе шанували можливості вовченяти витримувати холод і спеку, голод і спрагу, гниль, бруд і всіляку заразу. Вид, який за сотні тисяч років зазнав жорстокого природного відбору, викликав у них зворушення. Шкода, що Дарвіну не довелося побувати в Орхонському степу, інакше б вовки монгольського степу зачарували його і в його роботу додався б новий довгий розділ.