Перше Правило Чарівника

— Пам'ятаєш, що ти мені зробив? — Запитала вона Річарда, тицьнувши його ейджілом в бік. — Пам'ятаєш, як зганьбив мене? Тепер ти отримуєш по заслугах, правда? — Річард тільки міцніше стиснув зуби. — Відповідай! Тобі не здається, що саме цього ти і заслужив?

Річард закрив очі і спробував вгамувати біль.

— Відповідай! Проси пощади. Я буду мучити тебе до тих пір, поки ти не почнеш благати мене.

— Краще б тобі відповісти, — зауважила Денна. — Вона здібна учениця.

— Будь ласка, пані Денна, не вчи її цьому. Те, що ти з нею твориш, куди гірше того, що ти робиш зі мною. Вона ж тільки маленька дівчинка. Будь ласка, не роби з нею цього. Не вчи її цьому.

— Чому захочу, того і буду вчити. А тобі краще б попросити пощади. І негайно!

І все ж Річард тягнув до тих пір, поки у нього не залишилося ніяких сил терпіти, і лише тоді, задихаючись, промовив:

— Вибач мені, принцеса Віолетта, будь ласка.

Він зробив помилку, ці слова тільки надихнули принцесу. Їй знадобилося зовсім небагато часу, щоб змусити Річарда плакати, просити, благати, хоча він з усіх сил намагався втриматися. Річард ніяк не міг позбутися відчуття повного абсурду того, що відбувалося. Маленька дівчинка… І насолоджується цим! Це просто безумство.

Вона ткнула Річарда ейджілом в живіт і злобно подивилася на нього.

— А сповідниця заслуговує більшого. І вона ще своє отримає. Я сама нею займуся. Мама обіцяла, що віддасть її мені. Я хочу, щоб ти благав мене катувати її. Ну давай, проси, щоб я звеліла відрубати Матері-сповідники голову.

Річард не знав, що це було, але щось прокинулося в його душі.

Принцеса Віолетта, зціпивши зуби, з усією силою ткнула Річарда в пах і повернула ейдж.

— Проси! Проси, щоб я вбила цю мерзенну Келен.

Річард нестямно заволав від болю.

Денна встала між ними і вихопила ейдж з рук принцеси.

— Досить! Так ти вб'єш його.

— Дякую, пані Денна, — задихаючись, пробурмотів Річард. Він відчував до Денни дивну симпатію — вона все ж виступила на його захист.

Принцеса Віолетта зробила крок назад, на її обличчі читалася образа.

— Ну і що? Та хоч би й так! Мені все одно.

— Ну а мені не все одно. — Голос Денни став холодним і владним. — Він являє собою дуже велику цінність, я не збираюся втрачати його просто так.

Було очевидно, що розпоряджається тут Денна, а зовсім не принцеса, і навіть не королева. Адже Денну прислав сам Даркен Рал.

Принцеса Віолетта із загрозою подивилася на Річарда.

— А мама сказала, що, коли сповідниця Келен повернеться, її чекає сюрприз. Я хочу, щоб ти дізнався про це зараз. Мама каже, що до того часу ти вже помреш. Мама обіцяла надати мені самій вирішувати, що робити з цією сповідницею. Так от. Спочатку я обстрижу їй волосся. — Принцеса почервоніла і стиснула кулачки. — Потім я велю стражникам згвалтувати її. Кожному! Потім на кілька років посаджу її під замок, щоб їй не було з ким побавитися! А потім, коли мені набридне її мучити, я велю відрубати їй голову, посаджу її на палю і буду милуватися, як вона гниє!