Енеїда [Aeneis - uk]

472] Флот у дорогу тим часом Анхіс наказав лаштувати, 473] Щоб не утратити вітру, такого потрібного суднам. 474] Фебів віщун[100] тоді в шані глибокій до нього промовив: 475] «Божий любимче Анхісе, ти гідний був жити в подружжі 476] Гордім з Венерою, вирваний двічі з-під Трої, з руїни, 477] Там є авзонська земля, до неї керуй ти вітрила. 478] Той бік, однак, треба здалеку буде на суднах об’їхать; 479] Далі частина Авзонії та, яку Феб вам одкриє. [75] 480] То вирушай же, о, сина любов’ю щасливий. Чого ж тут 481] Більш розмовляти, хіба щоб прогаяти вітер південний?» 482] Та й Андромаха не в меншому смутку в хвилину розстання 483] Золотом ткані, коштовні несе покривала; й Асканій 484] В дар одіяння одержав фрігійське, воно-бо завдати 485] Сорому їй не дає і дарами з тканин обсипає. 486] Й мовить йому: «Бери ці дарунки, хлопчино, це спомин 487] Рук моїх буде тобі, хай згадають любов Андромахи, 488] Гектора жінки: візьми їх, останні дари твоїх рідних. 489] Ти-бо єдиним для мене є образом Астіанакта. 490] Очі такі ж були в нього, такі ж були рухи і усміх; 491] Нині, так само змужнівши, твоїм він ровесником був би».