Велике плавання
- Автор: Шишова Зинаида Константиновна
- Год: 1965
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: М. Мартинюк
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Велике плавання». Краткое содержание книги:
Книга заснована на фактах і на здогадах.
З щоденника Колумба ми знаємо, що в його екіпажі були хлопчаки — корабельні юнги. Через необачність одного з них зазнала аварії «Санта-Марія» — флагманське судно флотилії.
Зінаїда Шишова дала цим невідомим юнгам імена, зв'язала їх дружбою, високим почуттям товаришування, таємницею карти.
За змалюванням характеру Колумба книга, яку ви зараз прочитаєте, не лише цікава. Вона є відкриттям у морі історії, вона сама — карта характерів людей епохи Відродження.
Мати власноручно обмила і перев'язала йому рани, нагодувала і наповнила його торбу харчем. В подяку за це бідолаха, який раніше був цирульником, навчив її, як пустити мені кров. Після цього в мене трохи згасла лихоманка.
Коли нещасний, благословляючи наш дім, пішов у напрямку до лісу, мати сказала батькові:
— Я піду спати у повітку, де раніше стояла корова. Коли ти помітиш у мене ознаки тієї хвороби, поклади мені в торбину хліба й сиру, дай ціпок і дзвіночок і випровадь на дорогу. Але, може, господь не забуде добра, і дитя наше одужає.
Через два дні я, вже зовсім здоровий, бігав вулицями, і ніхто з моїх батьків не захворів проказою.
Наші односельчани, довідавшись про цю подію, хотіли вигнати моїх батьків з Анастаджо, але повага до мого батька була така велика, що зрештою нас залишили в селі, поклавшись на волю божу. І мої батьки не заразились. Батько мій розбився на смерть, впавши під час роботи з даху дзвіниці, а мати через кілька років померла від грудної жаби.
Одначе до смерті з матір'ю стався ще один випадок. Коли мені було десять років, а батька мого вже не було живого, поблизу нашого села проносили лицаря, який захворів проказою. Його несло четверо служників, носи і роти яких були зав'язані ганчірками, змоченими оцтом. Попереду на коні їхав чоловік, який день і ніч калатав у дзвін, і всі жителі, почувши ці зловісні звуки, ховались по хатах.
Мати моя підійшла до носилок, замінила на хворому бинти й обмила його тіло. Зробила вона це не для того, щоб спокушати господа, а в пам'ять про мій дивовижний порятунок.
Вона розповідала, що хвороба зовсім не знівечила вродливого обличчя лицаря, але так роз'їла його кінцівки, що, коли він згинав руку, м'ясо розлазилось на лікті і було видно кістку.
Моя мати приторкалась до нещасного, але бог вдруге врятував її, і вона не захворіла.
Всі вислухали мою розповідь зацікавлено, ні разу не перебивши мене, і один лише Хуан Яньєс, прозваний Кротом, залишився нею незадоволений.
— Навіщо ти розповів цю нісенітницю? — спитав він. — І кого ти хочеш обдурити цією оповіддю? Де це бачено, щоб стикатися з прокаженим і не захворіти?
Синьйор Маріо втрутився в нашу суперечку.
— Ні, Яньєсе, це цілком можливо, — сказав він. — Є люди, несприйнятливі до деяких хвороб. Я знав жінку, яка доглядала чоловіка, що захворів чумою. Вона їла з ним з одного посуду і все-таки залишилась жива і здорова.
— Чи буває, синьйоре Маріо, щоб від батьків така несприйнятливість до зарази передавалась і дітям? — зацікавлено спитав Орніччо.
— Про це я нічого вірогідного не можу сказати, — відповів секретар, — можливо, що й так.
Яньєс Кріт одійшов від нас, незадоволено похитуючи головою.
— Що лігурійці — задираки і хвальки, це мені давно відомо, — сказав він, — а тепер виявляється, що вони до того ж ще й брехуни.
Оскільки я точнісінько так, як оповідала моя мати, розповів про ці події, мене дуже боляче вразила його недовіра.
Розділ III
ЖИТТЯ НА КОРАБЛІ І ПРИГОДА З АДМІРАЛОВОЮ КАРТОЮ
Адмірал так мало зважав на мене, що я не можу міркувати про те, чи виправдую я своє перебування на кораблі. Але як би там не було, я вельми стараюсь.
Я не такий спритний, як Орніччо, котрий легко, мов білка, видирається по щоглі нагору, в сторожову корзину.
Він несе варту на кораблі нарівні з найдосвідченішими матросами, незважаючи на те, що його становище — пажа адмірала — могло б звільнити його від цієї важкої служби.
За час плавання я вже трохи навчився справлятися з парусами, але мене більше ваблять корабельні теслярі, і мушу сказати, що всі чотирнадцять кліток для поросят змайстровані моїми власними руками.
Наше судно, яке мало такий хвацький вигляд у Палосі, тепер майже щоденно потребує якогось полагодження, і мені рідко доводиться байдикувати.
Незважаючи на те, що, як каже адмірал, ми пройшли лише половину дороги, частина снастей на «Санта-Марії» і «Пінті» стала непридатною, а сторожова корзина зовсім розлазиться у нас на очах.
Часто, стоячи на палубі, можна почути, як рипить і тріщить корзина, або побачити босу ногу матроса, що провалився в дірку.
Якщо під час вартування Орніччо не чую веселої пісеньки мого друга, я занепокоєно поглядаю на цю ветху споруду.
Крім сторожової служби на кораблі, Орніччо, як і я, допомагає кухарю на кухні. Але, коли я повинен чистити овочі і мити посуд, Орніччо разом з поваром щоденно сушить собі голову, як би з наших мізерних припасів приготувати найсмачніші страви.