Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0154-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.». Краткое содержание книги:
Детально розглянуто усі 11 розділів коментованого Кодексу, особливу увагу приділено аналізу положень, присвячених позовному і наказному провадженням, а також новелам апеляційного і касаційного перегляду судових рішень та підставам і порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України, виходячи з нової системи судоустрою України. Додаються тексти і витяги з текстів нормативно-правових актів з питань організації цивільного судочинства, а також рішення Конституційного Суду і постанови Пленуму Верховного Суду України, в яких узагальнено практику застосування судами окремих норм цивільного процесуального законодавства.
Мета коментаря - дати чітке системне уявлення про цивільний процес як врегульовану нормами цивільного процесуального права діяльність суду, що здійснюється в установленому законом порядку та визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав, обов'язків і цивільних процесуальних дій суду, органу державного виконання та учасників процесу з їх реалізації.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, адвокатів, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями організації і провадження судами справ в порядку цивільного розгляду.
За клопотанням сторони, третьої особи пояснення може давати тільки представник. Однак і в цьому випадку суд вправі запропонувати особі дати особисті пояснення.
Особи, які звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, дають пояснення першими, тобто перед позивачем.
Пояснення повинні стосуватися суті позову. Якщо в справі заявлено кілька вимог, суд може з власної ініціативи зобов’язати сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, дати окремо пояснення щодо кожної з них. Таке розпорядження суду є обов’язковим для усіх осіб.
Сторонам за їх клопотанням після дачі пояснень суд може надати можливість виступити з додатковими поясненнями
3. Після того, як особа висловила усі свої пояснення, інші особи, які беруть участь у справі вправі ставити їй запитання. Основна мета запитань — виявити обставини, що мають значення для справи, схилити сторону визнати невигідні їй обставини.
Запитання повинно стосуватися позову, тобто бути належним. При цьому, ставлячи запитання, особа не може сама давати відповідь на своє запитання; заперечувати одержану відповідь по суті; ставити запитання у некоректній формі; ставити нове запитання до одержання відповіді на попереднє; повторюватися.
Запитання ставляться у тій самій черговості, яка встановлена для надання пояснень.
Коментована норма не передбачає право суду ставити запитання особам, які беруть участь у справі. Однак таке право суду є природнім, адже саме суд встановлює обставини справи і вирішує спір.
4. Якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі, висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді — «так» чи «ні». За змістом коментованої норми, сама особа, яка ставить запитання, не вправі вимагати такої відповіді. Це може зробити лише суд.
Таким чином можна отримати конкретну відповідь на поставлене запитання і уникнути протиріч.
5. Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих пояснень. Ця норма є імперативною і зобов’язує суд оголошувати письмові пояснення навіть тоді, коли усні пояснення ці особи давали в судовому засіданні. Це необхідно робити тому, що в письмових і усних поясненнях може виявитися розбіжність.
Стаття 177. Встановлення порядку з’ясування обставин справи та дослідження доказів
1. Суд, заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, встановлює порядок з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.
2. Порядок дослідження доказів визначається судом залежно від змісту спірних правовідносин і в разі потреби може бути змінений.
1. Після заслуховування пояснень усіх осіб, які беруть участь у справі та одержання відповідей на запитання, суд встановлює порядок з’ясування обставин справи та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. Цей порядок передбачає послідовність дослідження обставин справи та доказів.
Порядок дослідження доказів визначається судом по кожній конкретній справі залежно від обставин даної справи, з урахуванням зручності, доцільності та тактики ведення справи. При цьому особи, які беруть участь у справі, можуть запропонувати свій порядок.
2. Про порядок дослідження доказів суд постановляє ухвалу, в якій зазначає які докази і в якій послідовності будуть досліджуватися.
Стаття 178. Відмова від визнання обставин
1. Відмова від визнання в попередньому судовому засіданні обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною.
2. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу.
3. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
1. В попередньому судовому засідання суд з’ясовує, які обставини сторони визнають, а які заперечують. З урахуванням цього визначається предмет судового доказування у справі.