Той, хто вбиває
- Автор: Тведт Кріс
- Год: 2017
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-8659-96-6
- Переводчик: Наталья Романовна Иванычук
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Той, хто вбиває». Краткое содержание книги:
Відомий адвокат Мікаель Бренне переживає не найкращі часи в своїй професійній діяльності, тому погоджується взятися за таку резонансну справу, проте програє її.
Чи вдасться головному героєві відновити свою репутацію, але не втратити життя?
Шанувальникам творчості Кріса Тведта буде цікаво не тільки знову зустрітися з улюбленим персонажем Мікаелем Бренне, а й ознайомитися з особливостями норвезької судової системи.
— Розумію, — пробурмотів я, геть спантеличений. — Але... в стенограмі допису написано, що ви безробітна. І я не знайшов вас за вказаною там адресою.
Вона пересмикнула плечем.
— Нафтова галузь, якщо ви не знаєте, переживає важкі часи. Я пропрацювала дванадцять років в «Елфі» у Ставангері, але довелося звідти піти пів року тому. Я тимчасово повернулася додому, до Бергена, винайняла дешеве помешкання на перехідний період. Потім пожила кілька місяців в Іспанії, у батьковій родині, доки врешті-решт знайшла нову роботу.
— Де саме?
— Інженерна фірма в Кукстаді. На щастя, ще не всі в цій галузі опустили руки.
— А того дня, про який запитували в поліції, ви були в помешканні брата?
— Так.
— Ви певні, що були там саме того дня?
— Абсолютно. Напередодні він повернувся з «Куша».
— Маєте на увазі, з «Палаючого куща»?
Жінка кивнула.
— Так, його називають просто «Кущем». Брат був на реабілітації і відразу ж перевищив дозу, як це зазвичай буває. Вони забувають, що їхній організм не витримує великих доз після певного періоду абстиненції. У кожному разі, я була там того дня, коли він повернувся з лікарні, це просто перевірити.
— Скільки часу провели в помешканні?
— Забрала брата десь в обід і просиділа до опівночі. Довше не витримала.
— А що там робив Адам Лід? Ви його, до речі, знаєте?
— Знаю, хто це. Він був у помешканні, коли я прийшла й коли пішла звідти. Вони зі Стейном валялися увесь той час у нірвані.
— Певні?
— Цілком, — твердо відповіла Жанетте.
— Дякую, що прийшли, — сказав я, навіть не вставши з-за столу, коли жінка попрощалася і пішла.
Вона щойно знищила вщент мою стратегію і покинула мене на дрейфуючій крижині далеко в океані. Принаймні так мені здавалося тієї миті.
Розділ 33
Сюнне сиділа, підперши підборіддя рукою і задумливо дивлячись перед собою.
— Ти віриш, що Жанетте Коста каже правду?
— Навіщо їй брехати? Вона ніяк не пов’язана з Адамом Лідом, він лише друзяка її брата. І, випереджаючи твоє запитання: так, я перевірив і встановив, що вона є тією, ким назвалася. Телефонував її роботодавцеві.
— Чудово, — сказала Сюнне. — Можемо забути про Адама Ліда як кандидата на роль злочинця.
— На жаль, — безрадісно погодився я, ще досі не оговтавшись від зустрічі з Жанетте Костою. — Треба було все з’ясувати ще раніше, а не приймати за даність, що Жанетте просто наркоманка, якою можна вертіти на суді, як заманеться.
— Так, треба було, — погодилась Сюнне. — Я ж казала, надто воно все добре складається, щоб бути правдою, але не варто марнувати час на самодокори. Час поглянути на справу під іншим кутом, Мікаелю.
— Тому я й попросив тебе глянути на неї, — буркнув я трохи сердито.
— Я спробувала уявити хід думок прокурора, — мовила Сюнне. — Вона могла б задовольнитися звинуваченням Юсефа Мардала в убивстві, але чомусь ще додала зґвалтування. Навіщо?
— Бо... бо хотіла використати згвалтування, як мотив убивства, — поволі тягнучи слова, відповів я.
— Я теж так думаю, — погодилася Сюнне.
— Убивця убиває, щоб приховати зґвалтування. Або... вбивство і зґвалтування від самого початку взаємопов’язані.. Він убиває у стані сексуального збудження. Згвалтування і вбивство — дві сторони одного злочину. Одне призводить до іншого.
— Саме так, обидва сценарії імовірні.
— Якщо я зумію поставити під сумнів головну передумову звинувачення: зґвалтування Барбари, то вся прокурорська схема розвалиться. Не буде мотиву для вбивства.
Сюнне задоволено всміхнулася.
— Правильно!
— Юсеф увесь час наголошує, що Барбара відчувала до нього сексуальний потяг, — сказав я; мої думки крутилися шаленим вихором. — Єдиного разу, коли я бачив їх разом, подумав про те саме. Він збуджував її. Але ж я не можу свідчити. До того ж, це було нічим не підкріплене особисте враження. А якби я знайшов свідка, який зміг би підтвердити, що Барбара Бломберг жадала близькості з Юсефом Мардалом, відчувала до нього хіть? Таке свідчення могло б зруйнувати теорію зґвалтування?
— Цілком! Якщо й не повністю зруйнує, то дасть тобі добрий шанс. Нащо йому убивати жінку, яка хотіла з ним переспати!
— От власне!
— А ти маєш свідка?
— Здається, маю...
Сюнне глянула на мене.
— Певний?
— Якось Геллє натякала. Я запитав, чи вабить жінок до Юсефа, а вона відповіла, що принаймні Барбару вабить, і вона була б не проти опинитися з ним у ліжку.
— Геллє Мьорк таке казала?
Я кивнув.
— Хочеш викликати колишню коханку свідком захисту? Але чи розумно це? — засумнівалася Сюнне.
— Чому ні? Якщо її свідчення зможуть допомогти справі, то все окей.
Сюнне похитала головою, закусивши нижню губу.
— Як на мене, ліпше тобі забути про неї і далі жити своїм життям.
— Я й живу далі, — буркнув я доволі холодно. — Мені треба виграти справу. Ще якісь ідеї?
Інших ідей Сюнне не мала.
Сюнне пішла, а я ще сидів у кабінеті. Що довше я думав, то виразніше розумів: якщо я сам матиму достатньо сумнівів у зґвалтуванні Барбари Бломберг, можна буде сподіватися на успіх справи.
Усе, що потрібно, поставити Геллє кілька запитань У суді.
А я це зумію.
Розділ 34
Як і передбачила Сюнне, останні тижні перед судом минали, на прикрість, дуже швидко. Я мотався між конторою і тюрмою ледь не через день. Дедалі більше вбачав у цьому потребу. Юсеф Мардал хоч і був людиною з інтелектом, але мав свої слабкості.
Слабкості, від яких адвокатові хронічно боліла голова.
— Так, суд — це вистава, — сказав я. — Але маєш зрозуміти, що в цій виставі не ти головна дійова особа. Ти граєш у ній маленьку другорядну роль.
— Не розумію, навіщо ти це кажеш. Обвинувачення висунули не комусь сторонньому, а саме мені. Моє життя і моє майбутнє поставлені на карту!
— Саме тому ти повинен слухатися мене. Суд у кримінальній справі — не дискусійний форум! Ти не маєш прагнути перемоги в дебатах, не смієш демонструвати, що ти розумніший за прокурора. Це — категорична заборона. Ролі розподілені так, що ставити запитання — виняткове право прокурора, а тобі на них відповідати. З досвіду знаю, що моїм клієнтам, які звикли до зверхності та владності, така поведінка дуже нашкодила. Вони вважали, що можуть грати на своїх умовах, але так ніколи не буває.
З виразу обличчя Юсефа було видно, що я його не переконав.
— Послухай, почав я знову. — Нечасто мені випадає іти в суд з кримінальною справою, яка має шанси на виграш. Ти навіть не уявляєш, який це винятковий випадок. Зазвичай, за законом, прокуратура припиняє подібні провадження. Вони не доводять до суду справи, у виграші яких не впевнені. Я намагаюся тобі донести, що в нас добрі шанси, однак ми маємо свою ахіллесову п’яту, і це — ти, чи радше — твоє «еґо». Якщо зробиш, як я прошу, і приймеш за даність, що це — моя арена, а не твоя, то, можливо, мені вдасться врятувати твою шкіру.
Юсеф, немов здаючись, підняв обидві долоні.
— Згода, пане адвокате! Не гарячкуй!
— Ти добре почув, що я сказав, Юсефе?
Той засміявся.
— Звісно, почув! Ти мусиш навчитися розслаблятись, Бренне, — Юсеф відхилився на спинку крісла, зверхньо дивлячись на мене.
— Я розслаблюся, коли матимемо виправдальний вирок, — буркнув я роздратовано.
— Як справи зі свідками? Маєш готовий список? — запитав Юсеф.
— Ще не зовсім. Юдіт свідчитиме, це однозначно.
— Навряд чи з неї буде багато користі... Хто ще?
— Адам Лід є у списку, але, як я вже казав останнього разу, він не свідчитиме. Його алібі виглядає незаперечним.
— А Тулоси?
— Я заніс їх до списку, ось тільки не певен, чи є сенс їх допитувати.
— Чому ж, не бачу проблеми... Ще хтось?