Поліція

— Упіймати серійного вбивцю не так-то просто, Поле, — сказав Столе Еуне. — Мені дещо відомо про серійних убивць, насправді я на них спеціалізуюся. Саме на них. Але якщо ви відчуваєте, що хочете припинити лікування або звернутися до когось із моїх колег, ви вільні чинити, як вважаєте за потрібне. У мене є список дуже хороших психологів, і я можу допомогти вам.

— Ви що, відмовляєтеся від мене, Столе?

Пол схилив голову набік, повіки з безбарвними віями опустилися, а посмішка стала ширша. Столе не міг збагнути: чи це іронія з приводу пропозиції подумати про гомосексуалізм, чи то назовні прорвалася частинка справжнього Пола. Чи і те, й інше.

— Не зрозумійте мене хибно, — сказав Столе, відчуваючи, що його зрозуміли правильно. Він хотів позбутися цього чоловіка, але професійні терапевти не уникають складних пацієнтів. Навпаки, починають працювати ще активніше. Він поправив свою краватку-метелика. — Мені дуже хотілось би допомогти вам, але ми повинні довіряти один одному. А зараз мені здалося…

— Просто у мене сьогодні поганий день, Столе, — розвів руками Пол. — Пробачте. Я знаю, що ви хороший фахівець. Ви працювали над «серійниками» у відділі розслідування вбивств, правильно? Ви брали участь в облаві на того типа, що малював пентаграми на місцях злочинів. Ви і той інспектор.

Столе уважно подивився на пацієнта, який встав і почав застібати піджак.

— Отож ви прекрасно підходите мені як лікар, Столе. Наступного тижня. А за час, що залишився, я подумаю, чи не «голубий» я часом.

Столе лишився сидіти. Він чув, як Пол наспівує, стоячи в коридорі в очікуванні ліфта. Мелодія здалася йому знайомою.

Як і багато що з того, що говорив Пол, він використав поліцейський жаргон, сказавши «серійник» замість звичайного «серійне вбивство». Він назвав Харрі Холе інспектором, а більшості людей не було відомо про підвищення в званні співробітників поліції. Люди запам’ятовували переважно криваві деталі з газетних репортажів, а не дрібні речі на зразок пентаграми, накресленої на балці поряд із трупом. Але особливо він відзначив, оскільки це могло мати сенс для терапії, що Пол порівняв його з «поліцейськими, що не в змозі упіймати клятого вбивцю і ґвалтівника».

Столе почув, як прийшов і від’їхав ліфт. Аж тепер він згадав мелодію. Він нещодавно прослухав «Dark Side of the Moon», щоб спробувати знайти якийсь зв’язок зі снами Пола Ставнеса. Пісня називалася «Brain Damage».[10] І співалося в ній про божевільних, які живуть у траві, у передпокої — загалом, поряд із нами.

Ґвалтівник.

Убитих поліцейських не ґвалтували.

Звичайно, він міг не виявляти особливої цікавості до цієї справи і сплутати вбивство поліцейських із злочинами, що раніше сталися в тих місцях. Або ж він просто думав, що усі серійні вбивці — неодмінно насильники. Або ж він фантазував про вбитих поліцейських, що, ймовірно, підкріплювало теорію про пригнічену гомосексуальність. Мабуть.