Реальна загроза
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Реальна загроза». Краткое содержание книги:
Під час першої ж своєї експедиції Александр потрапляє на далеку і досі нікому не відому планету Ютланд. Ця подія круто змінює все його життя, і він опиняється в епіцентрі прийдешньої міжпланетної війни...
Наша Перша група здавала вахту Третій, до складу якої входив Гарсія. Коли я звільнив місце за своїм пультом, він раптом відштовхнув убік суб-лейтенанта Вайсмана, що мав змінити мене, а сам прудко усівся в крісло і, ніби нічого не сталося, відрапортував:
— Оператор занурення на вахту заступив!
Командор Томасон, який саме перебував на містку, суворо промовив:
— Пілоте Гарсія, це не ваше місце.
— Аж ніяк, сер, моє! — заперечив він і спробував був узятися до роботи.
Однак Томасон уже був готовий до цього і миттєво заблокував пульт занурення, перебравши контроль над вакуумними емітерами на себе.
— Суб-лейтенанте, вас звільнено від виконання обов’язків і заарештовано за непокору наказові командира. Залиште місток і йдіть на гаупвахту до подальших розпоряджень.
Зненацька Гарсія істерично зареготав і заходився безладно натискати кнопки і клацати перемикачами на пульті.
Шкіпер дав сигнал локальної тривоги. За якусь секунду в рубку увірвалося двоє високих кремезних хлопців із десантної служби — під час польоту вони виконували на кораблі поліційні функції, а ці двоє якраз стояли на варті перед входом на місток.
— Заарештуйте суб-лейтенанта Гарсію, — наказав їм Томасон. — І доправте його на гауп… ні, в медичний ізолятор.
Дужі десантники запросто висмикнули Гарсію з крісла і потягли до виходу. Він перестав сміятися й натомість зарадав. Видовище було жалюгідне й гидке.
Коли десантники з Гарсією залишили місток, командор Томасон втомлено розпорядився:
— Топалова, Вебер, Вільчинський, ви вільні. Пілот Козинець тимчасово залишається на посту помічника штурмана. Згодом я надішлю заміну.
Ми втрьох вийшли з рубки у пригніченому стані.
— Оце так скандал! — похмуро мовив Вебер.
— Та вже ж, — погодилась Топалова. — Такі зриви трапляються чи не в кожній дальній експедиції, але щоб серед льотчиків… Е, дарма шкіпер не дослухався до поради Крамера.
— Про що ти? — запитав я.
— Ще десять днів тому старпом пропонував усунути Гарсію від несення вахт. Тоді теж був би сканадал, але не такий, як зараз. Боюся, що тепер його кар’єрі гаплик. Принаймні в Астроекспедиції. — Ніби прочитавши мої думки, Топалова поклала руку мені на плече. — Тільки не бери дурного в голову, Алексе. Ти тут ні до чого. В усьому винен телепень Гарсія. І лише він один.
3
Як і слід було очікувати, інцидент з Гарсією наробив багато галасу. Чутки миттю розповзлися серед екіпажу, на ходу обростаючи вигаданими подробицями й перебільшеннями. В результаті найбільшу популярність здобула версія, що Гарсія у нападі божевілля намагався захопити керування кораблем, погрожуючи присутнім у рубці лазерним пістолетом (щоправда, де він його взяв, ніхто пояснити не міг).
Та вже наступного дня, коли пристрасті трохи вщухли, ця версія видалася команді аж надто драматичною, тому більшість охоче повірила офіційному повідомленню, що в Гарсії просто стався нервовий розлад на грунті перевтоми і він не підкорився наказові командира. На моє полегшення, майже ніхто не пов’язував цей випадок зі мною, лише нечисленні симпатики Гарсії стверджували, що я навмисно і планомірно довів його до зриву. Проте ніхто їм не вірив.
Сам Гарсія перебував під охороною в медичному ізоляторі. Психіатр діагностував у нього виснаження нервової системи. Багато хто вважав, що тепер на його кар’єрі пілота можна поставити великого жирного хреста. Попри щирі запевнення друзів та колег, я все ж почував себе частково винним у тому, що він так по-дурному перепаскудив своє майбутнє.
Через кілька днів життя на кораблі повернулось у попереднє русло. Скорочення складу літно-навігаційної служби на одну людину майже не позначилося на нашій роботі. Власне, для безперебійного польоту нам цілком вистачило б і трьох груп по чотири пілоти, однак Астроекспедиція, на відміну від ВКС, підпадала під юрисдикцію цивільних профспілок, які висували жорсткі вимоги щодо максимальної кількості робочих годин і наявності вихідних.
Суб-лейтенанта Козинця перевели назад у Третю групу, а наша Перша лишилась неповною. Шкіпер Томасон склав спеціальний графік, згідно з яким кожен з пілотів раз на п’ятнадцять днів мав відпрацювати зайву зміну замість вибулого Гарсії, і це вирішило всі проблеми. А проте, буквально з першого дня мною оволоділа одна навязлива ідея, яку я обігрував подумки так і сяк, але не наважувався висловити вголос. І лише через тиждень набрався сміливості, щоб поговорить про це з капітаном Павловим.