Золото і анаконда
- Автор: Бломберг Рольф
- Год: 1961
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Ольга Дмитрівна Сенюк
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Золото і анаконда». Краткое содержание книги:
Про небезпечні пригоди експедиції, що вирушила на лови гігантської змії, про пошуки легендарного скарбу інків розповідає в книзі «Золото і анаконда» відомий шведський вчений і письменник Рольф Бломберг, який брав участь в цих мандрівках.
В Радянському Союзі демонструвався кінофільм «Анаконда», знятий автором книги та іншими учасниками експедиції, описаної в цій книзі.
Спочатку все нібито складалося якнайкраще. Компанія «Нурдіск Тунефільм» дуже зацікавилась нашим планом і взяла на себе всі витрати. Ми стали посилено готуватися до подорожі — оформляти візи, діставати спорядження та інші необхідні речі. Треба було поспішати, щоб упоратися з усім за той час, коли в Амазонас стоїть відносно суха погода — а це триває дуже недовго — з жовтня-листопада до березня. Та несприятливі обставини затримали нас, і ми вилетіли аж у середині січня. В Нью-Йорку ми докупили дещо із спорядження, у Панамі, в умовах тропіків, випробували камери, кіноплівки та апаратуру для звукозапису і, нарешті, виїхали в Боготу.
Ще до того, як ми прибули в Колумбію, місцева преса повідомила про нашу експедицію, і тамтешні жителі засипали нас листами, пропонуючи свої послуги як провідники, робітники тощо. Серед бажаючих виявилась навіть одна вісімдесятип’ятирічна дама. Вона розробила для нас чудовий кіносценарій, забезпечивши собі в ньому неабияку роль — щось на зразок нареченої Тарзана. Дуже смілива пропозиція, але ми все-таки не наважились прийняти її.
Один із листів, які я одержав, одрізнявся від інших. Від нього віяло пахощами джунглів і пригод: автор п’ятнадцять років мандрував по Амазонас, зустрічав там гігантських гадюк, ягуарів та інших звірів. Видно було, що він навіки закоханий у дикі праліси. Під листом стояв підпис: Хорхе Санклементе, службовець міністерства сільського господарства, відділ мисливства і рибальства.
Я зустрівся з Санклементе в Боготі і відразу побачив, що саме така людина нам потрібна. Хорхе справляв враження чудового хлопця, безбородого конквістадора, загартованого й безстрашного. Амазонас він знав як свою кишеню, і з перших же днів виявився незамінимим членом експедиції.
Багато чим нам допоміг колумбійський уряд: його дуже зацікавила наша мандрівка. Він між іншим забезпечив нас зброєю, патронами і необхідними ліцензіями, яких інакше в той час дістати було майже неможливо: в Колумбії почалися політичні заворушення, а в деяких провінціях, насамперед у Льянос і південно-східній Колумбії, точилася громадянська війна (нараховують біля десяти тисяч жертв за чотири роки кривавої боротьби між консерваторами і лібералами, яка почалася в квітні 1948 року, коли в Боготі було вбито лідера лібералів Гайтана). Наше посольство теж допомагало нам у міру своїх можливостей. А втім, так само діяли всі наші земляки, яких ми зустрічали.
Ми хотіли якнайшвидше виїхати з Боготи, щоб зняти фільм, поки не почнуться дощі, але дні минали, а спорядження ніяк не приходило. Корабель, який віз його із Швеції, блукав десь між портами Центральної Америки. Нарешті ми одержали його на три тижні пізніше, ніж сподівалися.
Був уже початок березня, коли ми виїхали далі.
По дорозі до міста Пасто в південній Колумбії, звідки ми мали вирушити до річки Путумайо, ми завернули в Попайян, щоб зустрітися з Х’єллом фон Шнайдером. Однак там нас чекало розчарування. Ми сподівалися взяти Х’єлла в експедицію, але обставини не дозволяли йому йти з нами. Замість себе він запропонував Лаурентіно Муньоса, який не раз ходив з ним збирати колекції для музею і став вправним препаратором. Лаурентіно вдвох з братом мав невеличку кавову плантацію поблизу Попайяна, але його більше вабили мандрівки. Тому як тільки траплялась нагода піти на лови чи по колекції, він брав свою рушницю й мачете, запаковував москітну сітку та інші необхідні в дорозі речі і залишав брата самого доглядати плантацію.
Перш ніж вирушити далі, ми, звичайно, відвідали дітище мого друга Х’єлла — історико-природничий музей, найбільший і найкращий на всю Колумбію.
У Попайяні є дві визначні речі: заспиртоване серце героя визвольної війни Симона Болівара — вчені сумніваються, що воно справді його, — і чучело лося, застреленого шведським королем Густавом V. Лось міститься в музеї Х’єлла. Він виміняв його за кількох тропічних тварин у придворного препаратора Тура Хансона в Іребро. Х’єлл розповідав, що як тільки величезного рогатого звіра було встановлено на почесному місці серед музейних експонатів, люди сунули туди цілими натовпами. За чотири дні в музеї побувало десять тисяч жителів Попайяна із тридцяти восьми. Відвідувачі були вражені величиною лося: у Південній Америці таких великих тварин немає. Попайянці страшенно пишалися цим експонатом, особливо коли прочитали на етикетці, що «есте ехемлар фуе касадо пар Су Махестед ель Рей Густаво V де Суесіа» (цей екземпляр убив його величність король Густав V Шведським). Четвертого дня в музеї зібралося стільки людей, що мало не трапилось лиха: підлога не витримала такого тягару і провалилася! На щастя, ніхто не покалічився, лось теж залишився цілий, а величезні прибутки за перші чотири дні дали можливість зробити нову, дуже гарну мозаїчну підлогу.