Золото і анаконда
- Автор: Бломберг Рольф
- Год: 1961
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Ольга Дмитрівна Сенюк
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Золото і анаконда». Краткое содержание книги:
Про небезпечні пригоди експедиції, що вирушила на лови гігантської змії, про пошуки легендарного скарбу інків розповідає в книзі «Золото і анаконда» відомий шведський вчений і письменник Рольф Бломберг, який брав участь в цих мандрівках.
В Радянському Союзі демонструвався кінофільм «Анаконда», знятий автором книги та іншими учасниками експедиції, описаної в цій книзі.
— Вона просто читала твої думки! — сказав я Андраде.
— Де там читала! Я ж нічого не знав ще про тих двох шукачів скарбів, навіть не чув про них! І стара, звичайно, теж не знала. Ні, називай це читанням думок, обманом або чим собі хочеш, але я вірю в її віщування!
І у визначений день почалася наша третя експедиція. Я вважаю, що маю право казати «наша», хоч сам не брав у ній участі. Мені довелося спішно виїхати до Швеції у справах. Але фінансував експедицію я, як і передбачалось нашою угодою. Замість мене в похід вирушив мій добрий приятель. Шукачі мали взяти з собою найновіший апарат, що з допомогою електромагнітного випромінювання визначає, де лежать метали. Апарат прибув у Кіто вчасно — про це подбав Густав Альгорд, — а от батареї до нього чомусь не прийшли. В Андраде не вистачило терпіння чекати на них, і він узяв замість апарата звичайний чарівний прутик.
І ось я, нарешті, одержав від нього листа. Мушу признатися, що я трохи хвилювався, коли розпечатував його.
Андраде просив мене негайно виїздити в Еквадор.
«Я знайшов місце, яке ми шукали, — писав він. — Прутик показав, де лежить скарб. А втім, я й так знав, що прийшов туди, куди слід. Все до дрібниць відповідає дерротеро Вальверде. Але я не міг, та й не хотів докладніше досліджувати те місце, тому що не покладався на своїх супутників і не мав потрібних інструментів. Повертайся якнайшвидше!»
Що я мав думати? Може, справді я мільйонер?
Ви, мабуть, співчутливо посміхаєтесь.
Але скажіть самі: коли б у мене не було переконливих доказів, що скарб Вальверде справді існує, хіба я витрачав би так багато зароблених важкою працею грошей на його пошуки? Хіба б я так мучився і ризикував життям у льянганатських хащах? А якщо скарб хтось колись має знайти, то чому не Андраде і я? Звичайно, такий випадок може здатися майже неймовірним. Але такою ж неймовірною здається можливість виграти найбільшу суму в лотереї — проте хтось же все-таки виграє її!
Однак експедиція коштує грошей, а. щоб дістати їх, мені треба було працювати, і працювати там, де справді щось можна заробити. Тому як мені не хотілось, я не міг повернутися першим же літаком в Еквадор. Я їздив тоді по Швеції з лекціями, до того ж мені запропонували одну цікаву роботу, що якраз мала дати необхідну суму.
Я написав Андраде і попросив його почекати на мене, пояснивши, як склалися обставини.
Поки ми разом добудемо золото, я мав спіймати в Амазонас величезну змію.
10
НЕВДАЛА КІНОЕКСПЕДИЦІЯ
Одного дня, в той час, як Андраде знову долав важкий шлях в Льянганаті, до мене в Швеції завітали працівники кіно — режисер Торгні Андерберг і оператор Вальтер Буберг. У них з’явилась одна цікава ідея, і вони хотіли порадитися зі мною, йшлося про зйймки повнометражного документального фільму. Мені запропонували очолити кіноекспедицію, і я радо погодився. Вони обоє були впевнені, що їхня ідея зацікавить кінокомпанію, і тим самим питання фінансів буде вирішено. У всіх моїх попередніх експедиціях основною проблемою були кошти, а тут мені раптом пропонують таку цікаву подорож та ще й сплачують усі витрати! Звичайно, я відразу погодився.
Але де саме зніматиметься фільм? Це мав вирішити я з однією умовою, що в фільмі буде показано якийсь мало вивчений народ і рідкісних тварин серед тропічної природи.
— Амазонас, — запропонував я.
— Ол райт, нехай буде Амазонас, — погодився Торгні Андербег.
Із попередніх мандрівок у безмежні джунглі в басейні найбільшої в світі ріки я знав, що там для кінооб’єктива скільки завгодно цікавого матеріалу. Разом з одним земляком, Х’єллом фон Шнайдером, який завідує історико-природничим музеєм у Попайяні, я вже намітив подорож у південно-східну Колумбію. Там, у басейні приток Амазонки Путумайо та Какети, лежить область, тваринний світ якої дуже мало вивчений. Особливо мене цікавила анаконда — гігантська змія, про яку ходить так багато різних чуток. Найбільші анаконди трапляються саме в тій місцевості, куди ми хотіли поїхати. Спіймати найбільший екземпляр цієї гадюки — хіба може бути щось цікавіше! Думка зробити гігантську змію головною дійовою особою фільму захопила і Андерберга, і Буберга, тому вони відразу ж пристали на мою пропозицію. Торгні Андерберг тут же назвав наш майбутній фільм «Анаконда».