Любов у спадок
- Автор: Ромич Инна
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 966-365-108-3
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов у спадок». Краткое содержание книги:
Зненацька чиясь важка рука лягла їй на плече, так що бідолашна навіть присіла.
— Ну що ж, молодець, хлопче! — пролунав у неї над вухом голос розпорядника змагань. — Ти виграв.
Він обережно взяв із оксамитової подушечки кинджал у гарних шкіряних піхвах. Еріка затамувала подих. Вся її образа миттю кудись випарувалася та поступилась місцем щастю й вдячності.
— Це нечесно! — вигукнув хтось із юрби. — Чому це наш приз повинен отримати якийсь англієць? Навіть якщо зараз мир, однаково його предки своїми поганими ногами топтали цей край.
Усі схвально загули, та подекуди пролунали й вигуки протесту.
— Він отримає нагороду не тому, що він англієць чи шотландець, а тому що краще за всіх стріляв, — вагомо промовив Бен, і всі разом замовкли.
Він урочисто підняв угору піхви й ледь вистромив із них кинджал. Криця блиснула на сонці, й Еріка захоплено зойкнула. Звичайно, це не така зброя, як у батька, напевне, викувана в якійсь місцевій кузні, але викувана на совість. Просте, зручне руків'я само просилося в руку, й довжина підходила… Вона потяглася до чудового подарунка, і її обличчя освітилося посмішкою.
— Можна? — несміливо спитала вона, не помічаючи, як стемніло від гніву обличчя Оуена.
І стільки було в її голосі радості, що в юрбі похмурих шотландців всупереч усьому раптом теж почали посміхатися.
— Це твоя зброя, хлопче, — розпорядник вклав їй у руки приз і відступив назад. — Бери її та носи з честю.
— Дякую! — прошепотіла Еріка.
Її серце забилося сильніше, коли вона прийняла в руки подарунок. Вона виграла! Дівчина розвернулася й побігла геть, відчуваючи, як у грудях розливається хмільна хвиля. Їй негайно хотілося десь у куточку гарненько розгледіти кинджал. Про негайне повернення до заїзду не могло бути й мови. Дівчина йшла, не зважаючи на веселощі, які панували навколо. Приємні думки змінювали одна одну. Вона обов'язково покаже кинджал батькові, братам і Джошу. Еріка уявила собі вираз обличчя Бранвена й самовдоволено захихотіла.
Вона нічого не бачила, аж поки їй щось зненацька не потрапило під ноги, й дівчина сторчголов не полетіла на землю.
— Агов, не так швидко, сассенаху! — почула знущальний вигук.
Еріка миттю підхопилась і лютим поглядом втупилася в знайомих уже хлопців, які похмуро її обступали. Сам Оуен стояв поряд, надутий, ніби сич.
— Ти так високо задер свого англійського носа, що зовсім не бачиш, що в тебе під ногами, — зловтішно заіржав довготелесий Віллі.
— То це ти підставив мені ногу? — обурилася Еріка.
Щоки в неї палали. Зараз вона була справді схожа на розгніваного вуличного хлопчиська. Віллі зробив крок до неї, нахабно схилився над самим обличчям:
— Ну, я. А що ти мені зробиш?
Ніхто з них, очевидно, не очікував, що дівчина насмілиться вдарити його.
Віллі відлетів, як шкіряний мішок, натоптаний вовною. За мить він сидів на землі й ошелешено мотав головою. Видно, його просто дуже давно ніхто не бив по-справжньому. Він утер кров, що сочилася з носа, й закричав до своїх остовпілих приятелів так, ніби його різали:
— Агов, чого стоїте? Бийте його!
Еріка позадкувала, міцно притискаючи до себе кинджал. Найбільше вона боялася, що зараз у неї віднімуть приз.
— Стійте! — несподівано тоном наказу гукнув Оуен. — Не чіпайте його!
— Цей англійко розбив мені носа! — обурився Віллі.
— Ми не сассенахи, щоб нападати вп'ятьох на одного, — вагомо заперечив Оуен. — Ходімо!
Він безцеремонно смикнув Еріку за руку й рішуче рушив до невисокого пагорба над дорогою. Еріка понуро побрела за ним. А що вона могла вдіяти? Весь гурт знову оточив її, не даючи можливості зникнути.
— Слухайте, чого ви до мене причепилися? — спробувала боронитися дівчина, коли вони зійшли на пласку верхівку пагорба, порослого жорсткою травою. — Що я вам зробив? Мені час додому!
У неї навіть промайнула зрадницька думка: чи не покликати на поміч? А якщо відкриється, хто вона? Ні, вже краще отримати прочухана від Оуена, ніж від батька!
Той ніби прочитав її думки, окинув презирливим поглядом.
— Не смикайся, англійцю. Ніхто не збирається тебе бити. Просто між нами лишилося дещо, і я хотів би це з'ясувати. Усі в Хоїку знають, що я стріляю найкраще! І я вважаю, що тобі просто пощастило. Тому викликаю тебе на ще одне змагання. І якщо виграю я, ти віддаси мені кинджал.
Еріка зітхнула й знизала плечима.