Червоно-чорне [100 бандерівських оповідок]

51. 105-процентний

105-процентним підпільне членство ОУН називало Романа Шухевича. Ця характеристика надійності, жертовності, вірності проявлялась у всіх справах, до яких по-максималістськи підходив Шух (так його кликали друзі).

Він багато вчився і всюди мав відмінний результат: Львівська гімназія, Данцігська та Львівська політехніки, курс народних танців відомого художнього керівника Василя Авраменка, музичний інститут імені Лисенка, польські та німецькі військові навчальні заклади, курси водіння автомобіля, диплом «пілота безмоторового літання»... А ще знання кількох європейських мов (англійську доводилось вчити вже у воєнному підпіллі), досконале володіння шаблею та любов до коней — це те, що вказує на освіченість Шуха.

А поза тим, належав до Пласту — 7-го полку ім. Князя Лева та куренів «Лісові чорти» і «Чорноморці». Роман був організатором туристичного гуртка «Тури», який здійснював тривалі подорожі Карпатами, та спортивного — «Ясний Тризуб». Футболіст гімназійного спортивного клубу «Русалка», член Карпатського лещатарського клубу (КЛК), переможець Запорізьких ігор у Львові 1923 року (біг з перешкодами на 400 метрів та плавання 100 метрів, у 1927 році Шухевич став першим в бігу на 100 метрів).

У 1933 році саме йому було довірено почесну місію очолити «дефіляду» (парад) усіх спортсменів на великих спортивних змаганнях у Львові. «Веде її, як найкращий, найчесніший, найбільш гідний і заслужений, один із тих, що на Олімпіадах складають від імені всіх інших змагову присягу», — так писали про Шуха.

Він очолив бойову реферантуру ОУН. Саме його постать стоїть за найгучнішими атентатами: вбивством радянського дипломата Майлова у 1933 році та міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького.

Під час Львівського процесу над «Бандерою та товаришами» Шухевича запитали: «Що спонукало підсудного до того, що вступив до ОУН?».

Витримавши коротку паузу, Роман відповів: «Це був наказ мого серця!».

Після цього адвокат Степан Шухевич у своїх спогадах запише: «Направду, що тих чотири слова викликали таке велетенське вражіння, що наколи б це було можливо, ціла зала була б загула від френетичних оплесків».

Шуху належить започаткування традиції спільної для політичних в’язнів ранкової та вечірньої молитви у львівській в’язниці Бригідки. До його дому часто приходили колишні кримінальні арештанти, які передавали вітання від «пана отамана».

Він був пильним в навчанні, першим в спорті та на студентських вечірках. Його авторитет визнавали підпільні бойовики та звичайні львівські «батяри», Шух був живим символом свого покоління.