Долина богів. Історії з Кремнієвої долини

На одному з таких зібрань — тусовці венчурної компанії Innovation Endeavors колишнього керівника Google Еріка Шмідта — вона познайомилася з Джулією Ліптон. Та спиралася на балконні перила і попивала воду San Pellegrino. Весела й мініатюрна 22-річна Ліптон дивилася на Пало-Альто, де прожила рік, працюючи в Quixey — пошуковій системі для застосунків. Вона була на одному з багатьох збіговиськ, які відвідувала щотижня зі своїми співмешканцями-стартаперами для нетворкінгу. Наступного вечора її шеф, засновник Quixey, Лірон Шапіра влаштовував тусовку для молодих студентів, щоби заохотити їх призупинити навчання в унівеситеті і працювати в нього. «Принаймні такий привід», — сказала Ліптон. Шапіра покинув навчання заради заснування власної компанії та «закликав людей вивчати комп’ютерну науку не в аудиторії, а за допомогою заснування стартапу», — пояснила вона.

Як і для багатьох молодих людей віком 20+, які переїхали до Кремнієвої долини, робота і товариське життя Ліптон злилися воєдино. Вона проводила більшу частину часу в одноповерховій будівлі Quixeyplex у Пало-Альто, де кольоровими стікерами YouTube, Skype і Twitter, було заліплено всі стіни та сходи. Ліптон опинилася там після закінчення Університету Південної Каліфорнії та стажування в Merrill Lynch і Accenture, і з її спогадів, це було «досить стандартною роботою». В університеті Ліптон навчалася з інженерами і здавалося, що і вона, і вони більшою мірою захоплені програмуванням, ніж розвагами. Отже, на весняних канікулах останнього курсу замість їхати з друзями до Канкуна в Мексику, Ліптон полетіла до Кремнієвої долини і домовилася про зустрічі з цікавими людьми, яких знайшла на LinkedIn. Там вона зустрілася з підприємцем Адамом Ріфкіним, і той запропонував їй посаду в піарі й маркетингу, яку вона обіймає дотепер. У березні Ліптон перебралася до Пало-Альто разом з іще одним працівником стартапу і незабаром прилаш­тувалася до айтішного режиму.

Того вечора Ліптон не пила. Вона, зрештою, мала повертатися на роботу. Проте вона скуштувала один зі зразків стартаперської дієтичної кухні — кілька кавалків сиру манчеґо з мигдалем маркона. Усе придбано в Whole Foods. У полі зору, а, можливо, навіть і в цілому будинку, не було ні краплі рафінованих вуглеводнів. Натуральна, органічна їжа від фастфуду Lyfe Kitchen захопила нижній поверх і стала офіційною кухнею для тех-офісів Юніверсіті-авеню. Гастрономічно вибагливий інженер став настільки поширеним типажем, що місцеві ресторани на кшталт Frache або мережі ресторанів Hobee’s присвятили цілі сторінки свого меню цим новим дієтичним звичкам стартаперів.

В особняках ці звички — дієтичні й інші — посилювалися. Villa стала тлом для реаліті-шоу «Кремнієва долина». Сестра Марка Цукерберга Ренді Цукерберг продюсувала це шоу разом з тією ж командою, яка робила «Вертеп розбійників», MTV Video Music Awards. «Кремнієва долина» відстежує життя п’яти мешканців особняка, які намагаються збудувати компанії на мільярд доларів, їхні вечірки і наради, звичні для Затоки. Двоє учасників проекту, брат і сестра Бенджамін і Герміона Уей, жили у Villa, де працювали над своїм медіа-стартапом. Герміона, яка називає себе влоґером, або відео-блоґером, писала для тех-вебсайту The Next Web. Її брат у 15-річному віці заснував компанію, яка заробила 50 мільйонів. Це шоу стало попередником однойменного комедійного серіалу компанії HBO. Хоч і не реаліті-шоу, та проект виглядав саме так. Через те, що персонажі нагадували Тіля, Сєрґєя Бріна і Майкла Аррінґтона з конференції Tech Crunch Disrupt, багатьом мешканцям Кремнієвої долини здавалося, що він міг би зійти і за документальний фільм.