Долина богів. Історії з Кремнієвої долини
- Автор: Вулф Александра
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-617-7544-03-5
- Переводчик: Андрей Владимирович Бондарь
- Жанр: Бизнес
Электронная книга - «Долина богів. Історії з Кремнієвої долини». Краткое содержание книги:
Видання здійснено за домовленістю з Simon & Schuster, Inc.
Усі права застережено.
Відтворювати будь-яку частину видання у будь-якій формі та будь-яким способом без письмової згоди видавництва і правовласників заборонено.
ISBN 978–617–7544–03–5
Copyright © 2017 by Alexandra Wolfe
© 2018 Yakaboo Publishing, видання українською мовою
© 2018 Гриця Ерде, обкладинка
37-річний Гаффмен виріс у Лос-Анджелесі. Він заснував Langton Labs чотири з половиною роки тому, коли знайшов старий склад. За кілька років він долучив будівлю лабораторії на тій самій вулиці і спромігся заробити гроші на оренді від десятків людей, які там мешкали та працювали. Шістнадцятеро осіб мешкали в житловій секції поза межами відкритих кімнат у коридорах і на танцювальних майданчиках та велосипедній парковці Burning Man.
Наступного ранку після однієї з їхніх знаменитих вечірок, вони сиділи внизу в лабораторії, тестуючи свій новий мікроскоп. Дослідницькі лабораторії університетів надсилали Гаффменам матеріали, щоб ті знімали зображення і обробляли дані. Вони запевняли, що їхні машини здатні створити зображення втричі швидше за людину і зробити стільки зображень за один день, скільки один інженер робить за цілий рік.
Способи, в які технології здатні революціонізувати науку, захопили Гаффмена. Вони також демонстрували можливості машин випереджати нас, думав він. Це підштовхнуло його до питання, чому ми дотримуємося власних дріб’язкових людських правил, маючи такі можливості. Його цікавило, чи не існувало чогось більшого? І тут він міг це довести.
За словами Гаффмена, троє з його співмешканців-підприємців кинули аспірантуру: «Жодна з команд засновників не має захищеної докторської. Як на мене, академічна наука потрібна світові, проте академічна наука — це проторена дорога, і з часом ця дорога закінчується».
Там, де ця дорога закінчується, починається шлях до Сан-Франциско. Тут існував такий рівень енергії та терпимості до ризику, що його поки що неможливо уявити в інших місцях. «Можна знайти чимало чудово організованих інституцій на кшталт лабораторій національного рівня в університетах. Вони виробили шлях до знання, та не мають терпимості до ризику і традицій радикальної незалежності». Тут були ці традиції, що визначили нову категорію людей, які експериментували з життям із релігійною пристрастю. З групою людей, які не знали кордонів, ці псевдооргії, дискотеки та новомодні салони створили фантастичну, перекручену версію звичайного життя з ширшим поглядом на нормальність. Інституції та практика повсякденного життя, наприклад, квартплата, оренда, іпотека і шлюб ставали так само нелінійними, змінними і гнучкими, як й індустрії під впливом підривних технологій.
Гаффмен вбачав свою мету набагато вищою за стиль чи культуру. Він уявляв себе в ролі творця нового Zeitgeist для невгамовної спільноти Кремнієвої долини. «Тут спостерігається висока концентрація розумних, добре освічених людей, — сказав він. — Цей поштовий індекс має найвищий рівень освіченості у світі». З цієї причини технологічно можливо все. Він вказав на нічим не примітні скляні двері старого складу з протилежного боку вулиці, де, спершись об стіну, парочка попивала лате. «Ось там конструюють супутники, — сказав він. — Вони запустили двадцять вісім супутників».
Він погодився, що, крім Кремнієвої долини, існують місця, де намагаються робити схожі речі, але там немає такої інтерактивності. У Media Lab Массачусетського технологічного інституту або в Innovation Lab Гарвардського університету люди не сплять на сусідньому поверсі зі своїми мікроскопами. Вони не влаштовують вечірок у коридорах між перекладацькими конференц-залами. Ніде в цих «традиційних інституціях», чи то пак університетах, немає так багато автономії, і набагато більше бюрократії.
Там, на думку Гаффмена, люди не здатні були настільки ж легко змінювати рамки — не кажучи вже про ліжка. Таланти були більш ізольовані. Тут суспільне життя стало відображенням роботи: креативності й методу спроб і помилок. Коли його співмешканці конструюють роботів, що збирають електроніку, створюють схемні плати і розширюють можливості машин, вони стають, як він вважає, «абсолютно живими».
За його оцінкою, все Східне узбережжя зависло в зазомбованому стані, а молоді стипендіати, для яких він виконує роль наставника, як-от Бернем, Демінґ і Прауд, можуть відбутися у Кремнієвій долині, якщо лише залишать позаду звичні структури.
А між тим інший наставник Бернема, Патрі Фрідмен, наживав усе більше проблем у своїй експериментальній спільноті. Його дружина попросила про пробне розлучення. Фрідмен не знав, що це значило і для його родини, і для його віри в поліамурність. Йому це не принесло щастя.