Долина богів. Історії з Кремнієвої долини
- Автор: Вулф Александра
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-617-7544-03-5
- Переводчик: Андрей Владимирович Бондарь
- Жанр: Бизнес
Электронная книга - «Долина богів. Історії з Кремнієвої долини». Краткое содержание книги:
Видання здійснено за домовленістю з Simon & Schuster, Inc.
Усі права застережено.
Відтворювати будь-яку частину видання у будь-якій формі та будь-яким способом без письмової згоди видавництва і правовласників заборонено.
ISBN 978–617–7544–03–5
Copyright © 2017 by Alexandra Wolfe
© 2018 Yakaboo Publishing, видання українською мовою
© 2018 Гриця Ерде, обкладинка
Їхній будинок імітував будинок Цукерберга в Пало-Альто з фільму «Соціальна мережа». Однак інші будинки на кшталт цього існували раніше в тій чи іншій формі. Одним із перших був Rainbow Mansion, організований спіробітниками NASA 2006 року, які намагалися розділити між собою витрати на життя. Просторий будинок став домівкою приблизно для п’ятдесяти айтішників упродовж останніх кількох років. Хоча перші мешканці особняка були з NASA, за кілька місяців вони почали заохочувати людей з Apple, Google, Стенфордського університету та німецької міжнародної софтової компанії SAP. Він став першим із колівінґових будинків зі спільною орендою, в якому мешканці разом працювали, їли та розважалися. Тодішній технічний директор NASA Кріс Кемп організував один із перших таких будинків 2006 року.
«Ми розуміли, що територія Затоки рясніє гігантськими особняками, і подумали, що знайдемо такий в крейґлисті», — згадує Кемп, худорлявий 33-річний чоловік із колючим волоссям, світло-блакитними очима і окулярами з тонкою оправою. Мало хто мав автомобілі, тому вони зрозуміли, що спільне проживання ефективніше для роботи. Коли вони знайшли достатньо великий будинок у відповідному місці — 18-кімнатний, вкритий черепицею особняк на Рейнбоу-драйв у Пало-Альто, — він уже був дизайнований у стилі 1990-х років, з роялем і персональним кінотеатром. П’ятеро учасників групи з восьми осіб, які мешкали там, об’єднали кошти для гарантійного депозиту першого й останнього місяця — загалом 50 тисяч доларів. Єдиний недолік перебування великої кількості людей у такому великому будинку те, що вони оплачували електроенергію і воду за найвищими тарифами. Крім того, сусідам були не до вподоби вечірки, які регулярно влаштовували в будинку для сотень працівників компанії. Однак співмешканці залишилися. Їм подобалася можливість влаштовувати спонтанні тусовки, на яких обговорювали роботу й ідеї.
Селестін Джонсон також мешкала в Rainbow Mansion, коли вперше з’явилася в цих околицях. Нині вона обертається на орбіті Еріка Шмідта. Для багатьох новачків тяжіння до визнаних постатей було правильним шляхом уперед. Він став її визнаною постаттю, і Селестін проникла у світ Innovation Endeavors — почасти через її колівінґові комуни.
Джонсон працювала у команді Соціальної корпоративної відповідальності в Apple, якщо конкретніше — відповідальністю у сфері прав людини та охорони навколишнього середовища. Коли вона приїхала до Rainbow Mansion, то застала вісьмох співмешканців-чоловіків, які дивилися документальний серіал «Планета Земля» під чотиригранником 1,5 на 1,5 метра, змайстрованим з рулонів туалетного паперу, що звисав зі стелі. Там і тут у вітальні валялися телескопи, що належали кільком хлопцям, які працювали на NASA. А ще там був діджеріду — інструмент, зроблений одним із них із цукрової тростини.
Джонсон знайшла цю колівінґову комуну в Купертіно, відповівши на оголошення з каталогу крейґлиста, у якому шукали співмешканку в «інтелектуальній спільноті, яка змінюватиме світ». Після низки телефонних інтерв’ю з мешканцями, які запитали її про те, що вона робить, щоб змінити світ, як і чому вона планує це здійснити, а потім і особистого інтерв’ю, Джонсон запропонували власну кімнату з лискучою дерев’яною підлогою. Будинок був переповнений, але шум не завдавав клопоту. Її сусід перетворив свою кімнату на залу для медитації, обладнавши її фальшпідлогою і матами татамі. «Я подумала, що потрапила в кімнату для обслуги, — згадує вона. — Однак це була кімната виправданого розміру» — особливо порівняно із найбільшою спальнею, в якій одного разу мешкало четверо людей, включно з іще одним у туалеті.
Вік мешканців коливався від пізнього підліткового до 35-річного віку, а будинки за п’ять мільйонів доларів, забиті телескопами, терміналами й іншими хайтеківськими іграшками і всякою всячиною — від більярда й датчиків до ставка із золотими рибками — немовби походили з програми «Реальний світ» на MTV, от тільки замість плазмових телевізорів були білі дошки. Співвідношення чоловіків до жінок було у пропорції 10 до 1.