Вінні-Пух та його друзі
- Автор: Милн Алан Александр
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: © Видавництво Івана Малковича \'\'А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА\'\'
- ISBN: 966-7047-35-0
- Переводчик: Солонько Леонід
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Вінні-Пух та його друзі». Краткое содержание книги:
– Ну, чого ж ти баришся, Сово? Лети!
Сова ще подумала-подумала, але, не придумавши нічого розумного й мудрого, полетіла виконувати доручення.
Першим, кого вона зустріла, був Вінні-Пух.
– Пуше,– сказала Сова,– Крістофер Робін влаштовує свято.
– Ого! – сказав Пух. І, помітивши, що Сова чекає, аби він ще щось сказав, Пух додав:
– А там будуть такі маленькі тістечка з рожевим кремом?
Сова вважала за негідне для себе встрявати в розмову про якісь там тістечка з рожевим кремом, тому вона лише переказала Пухові слівце в слівце розмову з Крістофером Робіном і полетіла до Іа-Іа.
"Свято на мою честь? – подумки здивувався Пух.– Оце-то шту-у-ка!"
І він почав думати, як здивуються всі, коли дізнаються, що це не просто собі свято, а спеціальне свято на честь його – Пуха, і як вони здивуються ще дужче, коли Крістофер
Робін розповість їм про "Плавучого Ведмедя" та про "Пухову Мудрість", про ці чудові кораблі, що він їх винайшов і плавав на них. А далі він подумав, як буде шкода, коли раптом усі забудуть про свято або ж не знатимуть, на чию честь воно влаштоване. І що довше він думав про своє свято, то глибше воно полонило його уяву – немов чарівний сон, у якому все, як насправді. І цей сон непомітно й помаленьку почав виливатися в пісню. І це була
Поки ця пісня бриніла в Пухових грудях, Сова вела розмову з Іа-Іа.
– Іа,– сказала Сова,– Крістофер Робін влаштовує свято.
– Цікаво, дуже цікаво,– сказав Іа-Іа.– Мабуть, мені пришлють опісля недоїдки, що попадали під стіл. Оце-то увага, оце-то турбота! Перекажи їм, що я наперед вдячний за їхні клопоти.
– Але ж тобі є запрошення!
– Що, що?
– Запрошення!!
– Не кричи, я все добре чую. А з чим його Їдять?
– Запрошення не щять. Запрошенням запрошують у гості. Ось і тебе запрошують на гостину. На завтра. На свято.
Іа спроквола похитав головою:
– Ти сплутала мене з Пацем. Щоправда, він маленький, але в нього теж довгі вуха. Певна річ, мовилося про Паця. Я йому все перекажу.
– Ні, ні! – сказала Сова, починаючи нервувати.– Мовилося саме про тебе!
– Ти певна?
– Авжеж, певна. Крістофер Робін сказав:
"Скажи усім-усім!" Розумієш, усім-усім!
– Усім, за винятком Іа?
– Ні, всім без винятку! – сердито сказала Сова.
– Ага, – сказав Іа. – Звісно, помилка. Та все одно, я прийду. Тільки не виніть мене, коли знову вперіщить дощ.
Але дощу не було.
Крістофер Робін зробив із довгих-предовгих дощок довгий-предовгий стіл, щоб за тим столом помістилися геть усі.
Сам Крістофер Робін сів з одного кінця столу – як Господар, а Пух сів із другого кінця столу – як Перший Гість, а поміж ними ліворуч сіли Сова, Іа-Іа та Паць, а поміж ними праворуч сіли Кролик, Крихітка Ру та Кенга, а довкола них, уже просто на траві, розмістилися всі Кроликові Родичі та Знайомі і терпляче ждали, може, хто-небудь до них озветься або щось упустить, або хоч спитає, котра година.
Це було перше свято, на яке потрапив Крихітка Ру, і тому він страшенно розходився. Тільки-но гості посідали, він почав усіх зачіпати.
– Привіт, Пуше! – пропищав він.
– Привіт, Ру! – сказав Пух.