Межовий лицар [The Hedge Knight - uk]
- Автор: Мартин Джордж Рэймонд Ричард
- Серия: Повісті Семицарства #1
- Язык: украинский
- Переводчик: Андрій Гудима
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Межовий лицар [The Hedge Knight - uk]». Краткое содержание книги:
Цей переклад носить некомерційний характер. На жаль, на даний момент не існує перекладів на українську мову як основного циклу Джорджа Мартіна — «Пісні льоду та полум’я», так і циклу повістей «Історії Данка та Егга». Таким чином, переклад «Межового лицаря» є своєрідною першою ластівкою на цій ниві. Хочеться вірити, не останньою. Кілька уточнюючих моментів стосовно перекладу.
Правила оформлення текстів в українській та американській англійській дещо різняться, зокрема мова йде про подання прямої мови та діалогів. Я пішов по легшому для себе шляху, залишивши американське оформлення в українському тексті (відсутність тире при діалогах, використання англійських лапок, інший порядок розділових знаків тощо). Я знайомий з російськими перекладами Мартіна з традиційним для нас оформленням текстів, і повинен сказати що в даному випадку авторське оформлення тексту мені сподобалось більше, нехай воно і йде врозріз із нормами нашого правопису.
На жаль повністю автентичним текст зробити не вдалось. Оригінальний текст я бачив в звичайному текстовому форматі (txt), а Мартін дуже активно використовує курсив: для виділення частин думок персонажів, для певних назв, для виділення окремих слів і так далі. Очевидно, що формат txt не передав цей курсив. Залишив без курсиву свій переклад і я. Щодо перекладу назв та імен. Імена та прізвища людей, безумовно, не перекладались (наприклад, прізвище лицаря Hightower було перекладено як Хайтауер, а не Високобашний). Прізвиська перекладались завжди (наприклад, Grey Lion — Сивий Лев). А от з географічними назвами ситуація найскладніша. Деякі речі можна і треба перекладати: Cape of Wrath став мисом Гніву, наприклад. Інші не перекладаються: Lannisport — Ланніспорт. Але часто виникають такі ситуації, коли рішення про переклад лежить виключно на совісті перекладача. З однієї сторони, ти прагнеш якомога глибше занурити читача в світ книг, і тому все-таки перекладаєш Duskendale як Сутінковий Діл, а не Даскендейл. З іншої, деякі назви перекласти просто не піднімається рука і тому Highgarden залишається Хайгарденом, а не Високим Садом.
Тепер перейдемо до певних специфічних термінів. Відповідників словам destrier, courser, palfrey (це різні види коней, які використовувались лицарями в середньовічній Європі) та chamfron і crinet (елементи барда — броні для коней) в українській мові я не знайшов. Можна було б викручуватись, пишучи «бойовий кінь» чи «захист для шиї». Але на мій смак, це б значно збіднило текст. Ось чому я зупинився на іншому рішенні — в тексті ви зустрінете такі слова «іншомовного походження» як дестріер, корсер, полфрі, чемфрон та крінет. Окремо згадаю вигаданий Мартіном термін «lobstered steel». Ясно, що автор зображує броню, яка по свому вигляду нагадує тіло лобстера. Щоб не писати довге пояснення в тексті, я обмежився простим «лобстерна броня».
Ну і традиційне питання ти/ви при перекладі англійського you. Я притримуюсь думки, що Данк з Еггом спілкуються саме на «ти», за виключенням, коли молодий сквайр додає частинку «сір», в цьому випадку я застосовую займенник «ви». Бажаю приємного читання!
Гудима Андрій
andrewhv.mailbox@gmail.com
1998
Нарешті вони збили його на землю і притисли ноги та руки. Ейріон вже був на ногах. Рот принца був весь в крові. Він просунув в середину палець. «Ти розхитав мені один зуб,» пожалівся він, «так що почнемо з того, що виб’ємо твої.» Він прибрав волосся з свого обличчя. «А я тебе вже десь бачив.»
«Ти переплутав мене з конюхом.»
Ейріон посміхнувся кривавою посмішкою. «Тепер пригадую. Ти відмовився взяти в мене коня. Ну і заради чого ти пожертвував своїм життям? Заради цієї шльондри?» Тансіль скрутилась на землі, колисаючи скалічену руку. Він штовхнув її носком чобота. «Не сказав би, що вона цього варта. Зрадник. Дракон не може програти.»
Він божевільний, подумав Данк, але він все одно син принца і він збирається вбити мене. Данк би помолився, якби він знав хоча б одну молитву, але на це вже не залишалось часу. Часу навіть не залишалось, щоб по-справжньому налякатись.
«Немає, що сказати?» поцікавився Ейріон. «Ви занадто нудні, сір.» Він ще раз поліз пальцем у свій скривавлений рот. «Принеси молот, і вибий йому всі зуби, Вейт,» скомандував він, «а потім випатраєм його і подивимось, якого кольору його нутрощі.»
«Ні!» почувся голос хлопця. «Не смійте чіпати його!»
О боги, це хлопчисько, сміливе дурне хлопчисько, подумав Данк. Він ще раз спробував вирватись, але безрезультатно. «Замовкни, дурнику. Тікай! Вони і тебе скривдять.»
«Ні, не скривдять.» Егг підійшов ближче. «А якщо скривдять, то відповідатимуть перед моїм батьком. І перед моїм дядьком. Відпустіть його, я сказав. Вейт, Йоркель, ви знаєте мене. Робіть, як я кажу.»
Руки що міцно тримали його, раптом кудись зникли. Данк взагалі нічого не розумів. Солдати відступили. Один навіть став на коліна. А потім натовп розступився, пропускаючи Рейман Фоссовея. Він був в броні, а в його руці блищав меч. Його кузен сір Стеффон був одразу за ним, теж з оголеним мечем. Позаду них проглядались ще півдюжини солдат з вишитим червоним яблуком на грудях.
Принц Ейріон навіть не глянув на них. «Нагла мала паскуда,» засичав він на Егга, сплюнувши прямо під ноги хлопцю. «Що трапилось з твоїм волоссям?»
«Я відрізав його, брате,» відповів Егг. «Не хотів бути схожим на тебе.»
11
Другий день турніру був хмарним, з поривчастим західним вітром. Людей сьогодні мало б бути менше, подумав Данк. І було б легше знайти хороше місце біля загорожі, щоб спостерігати за бійцями. Егг би сидів на перилах, я б стояв поруч.
Натомість Егг в шовку та хутрі сидітиме на трибуні, а мій вид обмежиться чотирма стінами в камері башти замку, куди запроторили його люди лорда Ешфорда. Приміщення мало віконечко, але воно виходило в інший бік. Попри це, Данк втиснув себе на підвіконник зі сходом сонця і похмуро дивився на містечко та ліси й поля за ним. У нього забрали його пояс для меча з мотузки, а також сам меч і кинджал. Гроші у нього теж забрали. Він лише сподівався, що Егг чи Рейман не забудуть про Каштанку та Грома.
«Егг,» пробурмотів він собі під ніс. Його сквайр, нещасна дитина, підібрана з вулиць Королівської Гавані. Чи був колись лицар більш дурніший, за нього? Данк дурна голова, недалекий, як дитина і тугодумний як віл.
Йому так і не дозволили поговорити з Еггом відколи вояки лорда Ешфорда забрали їх всіх з лялькової вистави. Ні з Рейманом, ні з Тансіль, взгалі ні з ким, навіть з лордом Ешфордом. Цікаво, чи побачить він когось із них взагалі? Поки що виглядало на те, що його збираються протримати тут до самої смерті. Ну а чого ж мені було очікувати? гірко картав він себе. Я звалив на землю сина принца і вдарив його ногою в лице.
Під цими сірими небесами розкішні одежі високородних лордів та лицарів не виглядатимуть так розкішно, як це було вчора. Сонце, приховане стіною хмар, не гратиме на їхніх сталевих шоломах, не переливатиметься і не блищатиме на срібному та золотому гравіруванні. Та попри це Данк мріяв бути зараз серед глядачів. Це буде хороший день для межових лицарів, бійців в невибагливій броні на незахищених бардами конях.
Принаймні він міг почути звуки турніру. Сурми геральдів співали, і час від часу ревіння натовпу говорило йому, що хтось впав, піднявся або зробив щось особливо хоробре. Він навіть чув звуки кінських копит, а одного разу — звук зіткнення мечів чи-то зламаного спису. Данк здригнувся при цьому; це нагадало йому звук, який пролунав коли Ейріон зламав палець Тансіль. Були й інші звуки також, ближчі до нього: звуки кроків в коридорі, цокіт копит на подвір’ї внизу, крики та голоси зі стін замку. Інколи вони навіть заглушали звуки турніру. Можливо, це було і на краще.