Заборонені чари
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Заборонені чари». Краткое содержание книги:
Проте мали чаклуни й грізніших ворогів, що називали себе Послідовниками. Вони вважали, що нікому не можна володіти такою надзвичайною силою, і поставили собі за мету викорінити магію серед людей. Послідовники були майже всемогутні і зрештою їм вдалося здійснити свій задум. На керування силами було накладено Заборону, нащадки чаклунів народжувалися звичайними людьми, позбавленими здібностей своїх пращурів, поступово в магію перестали вірити, і з життя вона перекочувала на сторінки художніх книжок. Послідовники тріумфували...
(Примітка. В українській версії відновлено первісну сюжетну лінію роману з урахуванням пізніших наробок, зокрема й тих, що не ввійшли до опублікованого варіанту російською мовою. Детальніше див. в авторській передмові.)
В Аліси був такий вигляд, ніби їй щойно відкрили Америку.
— То он воно що! Тепер ясно.
— Якраз це я й мала на увазі, — сказала Маріка.
— Проте не змогла дохідливо сформулювати свою думку, — зауважив сер Генрі, підводячись з крісла. — Для тебе це самозрозуміле, ти живеш у тому світі й сприймаєш його реалії, як належне. А Аліса кепсько знає історію, щоб провести паралелі з Німеччиною XIII — XIV сторіч.
Маріка поспіхом встала з-за столу.
— Ти вже йдеш, тату? — запитала вона.
— Так, — втомлено кивнув він. — Мене вже добренько хилить на сон.
Маріка підійшла до нього й поцілувала в щоку.
— Тоді добраніч.
— До зустрічі, донечко. Я… — Сер Генрі секунду помовчав, вагаючись. — Я от що хочу тобі сказати… про всяк випадок. Коли раптом щось станеться…
— Нічого не станеться, — запевнила його Маріка. — Все буде, як і раніше. Не турбуйся.
— Однак я хочу, щоб ти вислухала мене, — наполягав сер Генрі. — Я знаю, що в глибині душі ти засуджуєш свою матір…
— Я не…
— Не заперечуй, Маріко. Я бачу це, я відчуваю. Спершу ти засуджувала її за те, що вона зраджувала свого чоловіка, якого ти вважала своїм рідним батьком. Згодом ти стала засуджувати її й за те, що вона буцімто завдавала мені страждань. Це не так. Не вважай мене нещасним, не жалій мене. Я не заслуговую на жалість, так само як твоя мати — на осуд. Мені випало велике щастя кохати найкращу жінку в світі… в обох світах. Мені випало щастя мати чарівну дочку, про яку будь-який інший батько може лише мріяти. Я двічі щаслива людина, і хай що станеться зі мною в майбутньому, я знаю, що прожив своє життя не марно.
Він поривчасто обійняв Маріку і квапливо залишив кімнату, на ходу побажавши Алісі на добраніч. Та Маріка все ж помітила сльози в його очах…
Вона підійшла до канапи, де сиділа кузина, і примостилася поруч. Обидві дівчини довго мовчали. Нарешті Аліса запитала:
— Коли ти маєш повертатися?
— Щонайбільше за годину, — відповіла Маріка. — Сьогодні мене рано прийдуть будити.
— Тоді в нас дуже мало часу, — сказала Аліса зіскочивши з канапи. — Ходімо до мене.
Загасивши світло й вимкнувши телевізор, дівчата вийшли з вітальні сера Генрі й попрямували тьмяно освітленим коридором в інший кінець крила, де розташовувались Алісині кімнати. Вони йшли мовчки, тримаючись за руки, і лише біля своїх дверей Аліса промовила:
— А знаєш, було б так чудово, якби на час братової поїздки ти оселилась у нас.
Маріка тихо зітхнула.
— Я з радістю, Алісо. Батько був би щасливий. Але Стен…
— А що він зробить? З’їсть дядька, чи що? Далебі, ти як мала дитина!
Вони проминули невеличкий передпокій і ввійшли до спальні. Увімкнувши світло, Аліса зачинила за собою двері й підвела Маріку до ліжка.
— Я ж не лише про дядька дбаю, — знов заговорила вона. — Передовсім я думаю про себе. Хочу, щоб ти частіше була зі мною.
Замість відповіді Маріка обняла кузину й наблизила свої губи до її губ. Вони поцілувалися.
— Я так люблю тебе, сонечко, — промовила Аліса. — Ще нікого я так не любила. Навіть Джейн… — Вона миттю спохмурніла й сумно зітхнула. Джейн була її давньою подругою ще з часів, коли вона мешкала з батьками в Плімуті.
— Думаю, ти маєш сказати їй про нас, — озвалася Маріка, вже не вперше порушуючи це питання. — Інакше буде скандал. Джейн надто різка й нестримана.
— Та вже ж знаю, — відповіла Аліса.
Ще кілька хвилин вони стояли, притулившись одна до одної, й пристрасно цілувалися. Любовний зв’язок між ними почався давно, майже два роки тому за тутешнім часом. Ініціатива їхнього зближення належала Маріці, яка одного разу прийшла вельми невчасно й застала Алісу та Джейн разом у ліжку, де вони аж ніяк не спали. Для Маріки такі стосунки між дівчатами не були новиною, кілька її мишковицьких подруг теж цим бавились і час від часу ділилися з нею своїми враженнями. Сама Маріка доти не мала ні найменшого бажання повторити їхній досвід, однак, побачивши кузину в обіймах Джейн, вона несподівано для себе відчула сильні ревнощі і зрозуміла, що дуже хоче опинитися на Джейниному місці. А оскільки Маріка не звикла ні в чому собі відмовляти, то незабаром досягла свого — Аліса просто не змогла перед нею встояти.
Попервах Маріка збиралася лише спробувати, що це таке, а потім припинити. Але минуло зовсім небагато часу, і вона збагнула, що їй нітрохи не хочеться повертатися до колишніх суто дружніх стосунків з Алісою. Маріка раптом виявила, що з дедалі більшим нетерпінням очікує на їхнє чергове побачення, і чимраз частіше їй спадало на думку, що з жодним чоловіком вона не пізнає навіть краплини тієї насолоди, яку почуває з кузиною. Що ж до Аліси, то весь цей час вона розривалася між Марікою та Джейн, не в змозі зробити вибір на користь однієї з них…