Первісна. У вирі пророцтв
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #2
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. У вирі пророцтв». Краткое содержание книги:
Тим часом Шимас аб Нейван і Ріана вер Шонаґ, послухавшись поради диннеші, прямують на Ініс на н-Драйґ. Що їх чекає на цьому далекому острові, де тисячу років тому помер останній у світі дракон? Яке нове знання вони там здобудуть? І як це пов’язано з Ейрін та її Первісною Іскрою? А пов’язано ж напевно…
Коли Ейрін пройшла на шкільне подвір’я, від одного з гуртів відокремилась худенька чорноволоса дівчина й мерщій підбігла до неї.
— Доброго дня, пані.
— Добридень, Ронвен, — відповіла Ейрін. — А де Фіннела?
— У себе… тобто, в нас у кімнаті. Виконує завдання на завтра, бо ввечері хотіла піти до вас. Вона не думала, що ви так рано звільнитеся.
Ейрін з розумінням кивнула. Усі ці дні, крім позавчорашнього довнаха, останнього дня тижня й обов’язкового вихідного, вона закінчувала заняття лише близько п’ятої вечора. Так само планувала й сьогодні, проте сестра Аверлін вирішила дати їй час до наступного маїра на повторення вже вивчених розділів механіки.
— Тоді я піду до неї, — сказала Ейрін. — А ти повертайся до своїх справ.
— Я можу вас провести, — запропонувала Ронвен. — Ви ж були в нас лише раз.
— Нічого, знайду дорогу.
Ейрін швидко обняла дівчину й подалася навскоси через подвір’я до правого фліґеля шкільної будівлі. Ронвен побігла до своїх подруг, а чимало учениць супроводжували її заздрісними поглядами. Кожна абервенська чаклунка мріяла про дружбу з відьмами, бо це автоматично підвищувало її статус. Саме тому Фіннела, хоч і була в школі новачком, тішилася великою популярністю — не так через свій титул принцеси, як завдяки родинному зв’язку з Ейрін. А Ронвен ще до свого прибуття на Тір Мінеган стала серед школярок справжньою леґендою — адже це вона, своїм пророцтвом та своєчасним втручанням у події, зруйнувала плани чорних за мить до того, як Ейрін мала потрапити в їхню пастку. Отож Шайнині побоювання, що інші дівчата збиткуватимуться з Ронвен через її малу чаклунську силу, поки не справджувалися. За словами Фіннели, охочих познущатись із неї таки не бракувало, проте Ронвен у перші ж дні завела собі впливових подруг — а ті негайно дали зрозуміти шкільним бешкетницям, що вона перебуває під їхнім захистом.
Піднявшись на четвертий поверх фліґеля, Ейрін постукала в двері помешкання, яке поділяли між собою Фіннела та Ронвен. Зсередини долинув тоненький кузинин голосок:
— Так, заходь!
Ейрін проминула маленький передпокій з бічними дверима до мильні й опинилась у просторій, гарно вмебльованій кімнаті з двома ліжками, що стояли під протилежними стінами. За столом біля вікна сиділа Фіннела, вбрана у скромну, але ошатну сукню з блакитного шовку, і зосереджено щось писала.
— Можеш прибирати, тільки мені не заважай, — сказала вона, не обертаючись. — Я працюю.
— Слухаюсь, пані, — насмішкувато відповіла Ейрін. — Як завгодно вашій високості.
Зачувши її голос, кузина аж підстрибнула на стільці, рвучко озирнулась, а за мить схопилася на ноги і з радісним вищанням підбігла до неї.
— Ой, сестричко, вітаю! Не думала, що ти прийдеш. — Обіймаючи Ейрін, Фіннела мало не вибила з її рук книжку. — Ще й так рано… І знаєш, це геть несправедливо, що ваша Іскра невидима. Коли ти постукала, я не відчула ніякої сили й подумала, що то прийшла служниця. Вона в нас така непутяща! Пхається з прибиранням у найнедоречніший час. Ні, щоб робити це до обіду, поки я на заняттях… Та ну її в Тиндаяр! А ти чого гуляєш? Втомилася від науки? Я ж тобі казала, що так не можна — ґаруєш з ранку до ночі, вгору ніколи глянути. От і зараз, підручника з собою притягла… Сподіваюся, не для мене? Бо я вже маю все, що треба, і більше жодного не хочу.
— Не турбуйся, це мій, — відповіла Ейрін, поклавши його на кузинин стіл. — Сестра Аверлін відпустила мене раніше, дала завдання для самостійної роботи.
Фіннела глянула на обкладинку й кивнула:
— А, ясно, „Основи механіки“. Нас теж примушують це вчити.
— Мене ніхто не примушував. Я сама зголосилася.
Кузина знизала плечима, знову всідаючись на стілець.
— Ну, ти ж у нас прибацана. Сама б я ні за що не стала вивчати те, чого від мене ніхто не вимагає.
— Можна подумати, хтось присилував тебе до вивчення маґії.
— Так то ж маґія! А до чого тут натуральна філософія?
— Розуміння природних явищ допомагає в роботі з чарами.
— Але… Гаразд, не сперечатимусь. А що тоді скажеш про історію? Чи про ґеоґрафію?
— Вони потрібні для загального розвитку. Івін не включила їх до програми моїх занять, бо вирішила, що це зайве. Мовляв, моїх знань цілком досить, щоб далі навчатися самостійно і за власним бажанням.
Закотивши догори очі, Фіннела зітхнула і стала ритися в паперах на своєму столі.