Первісна. У вирі пророцтв

— Мабуть, уже цього ґвинера, — припустила Гелед, — Кейліон виставить проти тебе двох чорних. А наступного маїра — трьох. Ну, а далі почне навчати нападу.

— Я чула, — зауважила Морін, — що найстарші збираються повернути іспит з поборювання чудовиськ. Тих сестер, що успішно складуть решту іспитів, возитимуть на Інісойд Ярхарах для останнього випробування.

— Може, це й правильно, — сказала Ейрін. Від Івін вона знала, що найстарші справді розглядають це питання за пропозицією групи сестер, зокрема й Альси вер Киннейді, які були переконані, що Китрайл відкрив Тиндаяр з наміром розпочати нове вторгнення в земний світ. — Тільки плисти туди далеченько, аж три тисячі миль.

— А що вдієш? — знизала плечима Морін. — Ніде ближче чудовиськ немає.

— Я б цього не хотіла, — чесно зізналася Гелед. — Від морської хитавиці мене нудить. А шість тисяч миль туди й назад… подумати страшно.

Гелед могла так говорити і не боятися, що подруги візьмуть її на глузи. На відміну від них, вона була здібною та старанною ученицею і мала гарні шанси здобути звання повноправної сестри ще до двадцяти років. Про що ні Морін, ні Брі навіть мріяти не сміли.

— А от я б хотіла, — озвалась Арвен своїм тоненьким голосочком. Вона рідко втручалася в їхні розмови, а переважно слухала; та зовсім не тому, що була тихою й мовчазною, просто розуміла всю хисткість свого становища в колі старших за неї дівчат, тому намагалася не набридати. — Це було б дуже цікаво.

— Не бачу в цьому нічого цікавого, — відрізала Гелед, роздратовано зиркнувши на неї. — І особливо корисного теж. Я не вірю, що Ворог розпочне нову війну. Він і досі зализує рани після Мор Деораху. Тоді йому добряче хвоста накрутили…

Ейрін перша закінчила обід і, попрощавшись із подругами, пішла на наступне заняття. У коридорі біля їдальні на неї вже звично чигали малі сестрички — цього разу було четверо дівчат віком від шести до дев’яти років. Оскільки час іще залишався, вона підійшла до них, трохи поговорила (бо знала, що інакше не відчепляться) й попросила не супроводжувати її до північного крила, звідки їх однаково проженуть. Цілком задоволені цією розмовою, дівчатка гайнули собі гуляти, а Ейрін рушила коридором, що вів у протилежний кінець головного корпусу.

Напівдорозі її наздогнала Арвен з грубенькою книжкою, яку притискала обома руками до своїх худеньких грудей.

— Ти ж до сестри Аверлін, так?

— Так. А що?

— Тоді я з тобою. Хочу в неї дещо спитати.

Ейрін скептично гмикнула, тож Арвен квапливо додала:

— Це правда. Мені дуже подобається натуральна філософія, і сестра Аверлін моя улюблена вчителька. А я — її улюблена учениця. До мене була Ріана, та з неї нічого не вийшло, бо вона ледача.