Дике полювання короля Стаха
- Автор: Короткевич Володимир Семенович
- Год: 1984
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Карл Скрипченко
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Дике полювання короля Стаха». Краткое содержание книги:
— Надійко, красунько ти моя. Дозволь старому хріну лапку.
Він важко впав на коліно і, сміючись, поцілував її руку. А ще через хвилину говорив зовсім іншим тоном:
— Правило Яновської околиці таке, що треба оголосити опікунський звіт, як тільки підопічній сповниться вісімнадцять років, година в годину.
Він витягнув із кишені величезну срібну з синьою емаллю цибулину годинника і, ставши офіційним і підтягнутим, оголосив:
— Сьома година. Ми йдемо оголошувати звіт. Піду я, а за другого опікуна, пана Колотечу-Козловського, який живе в губернії і по хворобі не міг приїхати, підуть за дорученням пан Сава Стаховський і пан Олесь Ворона. Потрібний ще хтось із сторонніх. Ну (очі його допитливо затрималися на моїй особі), ну, хоч ви. Ви ще молодий, житимете довго і зможете потім засвідчити, що все тут робилося щиро, за старими звичаями і сумлінням людським. Пані Яновська — з нами.
Наша нарада відбувалася недовго. Спершу прочитали опис маєтності, рухомої і нерухомої, яка залишилася за заповітом від батька. Виявилося, що це, головним чином, палац з обстановкою і парк, майорат, з якого жодна річ не повинна зникнути і який повинен «у величній славі підтримувати гонор роду».
«Добрий гонор, — подумав я. — Гонор здохнути з голоду в багатому домі».
Дубатовк довів, що нерухома маєтність збереглася непорушною. Потім виявилося, що за субституцією старшою і єдиною спадкоємницею є пані Надія Яновська.
Перейшли до прибутків. Дубатовк повідомив, що невеличкий капітал, вміщений Романом Яновським у двох банківських конторах під вісім процентів без права чіпати основний капітал, дає тепер від ста п'ятдесяти до ста сімдесяти карбованців щомісяця. Цей прибуток навіть збільшився завдяки турботам опікуна, мало того, вийшла надбавка до основного капіталу на двісті вісімдесят п'ять карбованців, які, при бажанні, можуть піти на посаг спадкоємниці.
Всі похитали головами. Прибутки були мізерні, особливо при необхідності підтримувати в порядку дім.
— А як платити слугам? — спитав я.
— Їм виділена в заповіті частка спадщини, бо вони — невіддільна частка майорату.
— Я просив би пана Дубатовка розтлумачити мені, як справа з орендованою землею при маєтку Болотяні Ялини? — запитав Сава Стаховський, маленький худорлявий чоловік з такими гострими колінами, що вони, здавалося, от-от проріжуть його світлі штанці. Він, видно, завжди трохи пікірувався з Дубатовком і поставив йому зараз якесь ущипливе запитання. Але той не зніяковів. Він витягнув великі срібні окуляри, хустку, яку розстелив на колінах, потім ключ і після цього клаптик паперу. Окуляри він, однак, не надів і почав читати:
— «У прадіда пані Яновської було десять тисяч десятин доброї орної землі, не рахуючи лісу». У пані Яновської, це вам, напевне, відомо, шановний пане Стаховський, п'ятдесят десятин орної землі, значно спустошеної. У неї також є парк, який не дає ні шеляга, і пуща, яка практично також майорат, бо це заповідний ліс. Скажемо прямо, ми могли б знехтувати це правило, але, по-перше, доступ у цю пущу дроворубам неможливий з причини навколишньої драговини. А по-друге, чи розумно це? В Яновської можуть бути діти. Що робити їм на п'ятдесяти десятинах бідної землі? Тоді рід зовсім занепаде. Звичайно, пані нині доросла, вона сама може…
— Я згодна з вами, дядечку, — соромлячись до сліз, сказала Надія Романівна. — Нехай пуща стоїть. Я рада, що до неї тільки стежки, і то тільки в сушу. Шкода зводити такий ліс. Пущі — це божі сади.
— Так от, — казав далі опікун, — крім цього, пані належить майже вся Яновська округа, але це драговина, торф'яні болота і пустир, на якому не росте нічого, крім вересу. На цій землі не живуть, скільки сягає у роки пам'ять людська. Отож, візьмемо тільки п'ятдесят десятин, які здаються в оренду за другий сніп. Земля невгноєна, вирощують на ній тільки жито, і це дає тридцять, найбільше сорок пудів з десятини. Ціна жита — п'ятдесят копійок за пуд, отже, десятина дає доходу десять карбованців на рік, і, отже, з усієї землі п'ятсот карбованців. От і все. Ці гроші не затримуються, можете мені повірити, пане Стаховський.
Я похитав головою. Господиня великого маєтку отримувала трохи більше двохсот карбованців прибутку на місяць. А середній чиновник отримував сто двадцять п'ять карбованців. У Яновської було де жити і що їсти, але це були неприховані злидні, злидні без просвітку. Я, голоштан, учений і журналіст, автор чотирьох книжок, мав карбованців Чотириста на місяць. І мені не треба було ремонтувати цю прірву — палац, робити подарунки слугам, тримати у відносному порядку парк. Порівняно з нею я був Крезом.