Чорний Загін

Корнішон роздав карти. Елмо спробував закінчити гру з вісімнадцятьма очками, але Одноокий вздрючив його. Після того як він докупив карту, в нього стало сімнадцять. Я згріб карти й почав тасувати.

-- Давай, Док, -- підігнав мене Одноокий. – Не тягни кота за яйця. Поки в мене переможна смуга. Один раз поспіль. Роздай мені тузів та двійок.

П'ятнадцять, або менше – автоматична перемога, так само як сорок дев’ять і п’ятдесят.

-- Вибачаюся. Здається, я занадто серйозно сприйняв всі ці повстанські забобони.

-- Доволі переконливі нісенітниці. Тримаються купи, творячи вишукану ілюзію надії, -- зауважив Корнішон. Я несхвально поглянув у його бік. У відповідь він нерішуче посміхнувся.

-- Важко програти, коли знаєш, що доля на твоєму боці. Повстанці це знають. Принаймні, так твердить Ворон.

Наш прекрасний квартирмейстер зблизився з Вороном.

-- Тоді нам доведеться змінити їхній спосіб мислення.

-- Неможливо. Побий їх хоч сто раз, вони не здадуться. І таким чином здійснять своє власне пророцтво.

-- Отже, нам потрібно не просто побити їх, – пробурмотів Елмо. -- Ми повинні принизити їх.

Під “ми” він мав на увазі всіх, хто воював на боці Леді.

Я викинув вісімку на ще одну з численних куп непотрібних карт, які стали віхами мого життя.

-- Мені вже надоїло.

Я відчував неспокій. Мене охопило незрозуміле бажання щось робити. Що-небудь.

-- Гра допомагає вбити час, -- знизав плечима Елмо.

-- Саме в цьому й полягає життя, -- сказав Гоблін. – Сидіти й чекати. Скільки часу ми провели в очікуванні за всі ці роки?

-- Я не рахував, -- буркнув я. – Більше, ніж витратили на будь-що інше.

-- Тс! – гукнув Елмо. – Я чую тихий голосок. Він шепоче, що моїй отарі нудно. Корнішон. Розставляй мішені для стрільби з лука…

Його наказ потонув у шквалі невдоволення.

Виснажливі фізичні вправи, на думку Елмо, найкращі ліки від нудьги. Пробіжка по його диявольській смузі перешкод вилікує тебе, або вб’є.

Корнішон не обмежився загальними протестами.

-- Мені потрібно розвантажити вози, Елмо. Хлопці з’являться з хвилини на хвилину. Якщо не хочеш щоб ці клоуни тинялися без діла, віддай їх мені.

Елмо і я переглянулися. Гоблін і Одноокий видавалися занепокоєними. Ще немає? Вони повинні були повернутися до обіду. Я гадав вони відсипалися. Овочевий дозор завжди приїжджав бухий.

-- Я думав вони вже повернулися, -- сказав Елмо.

Гоблін жбурнув свої карти на купу. Під дією його сили, вони на мить зависли в повітрі. Він хотів показати, що ми були в нього на гачку.

-- Мабуть, потрібно перевірити, що там.

Карти Одноокого поповзли по столі, вигинаючись немов гусениці.

-- Я перевірю, Грубасику.

-- Я зголосився перший, Смердючка.

-- Я старший.

-- Перевірте обоє, -- запропонував Елмо. Тоді повернувся до мене.

-- Я збираю загін. Ти повідом Лейтенанта.

Він кинув карти й почав вигукувати імена, потім вирушив у бік стайні.