Чорний Загін

В колі стояв десяток солдатів, які сміялися зі своїх грубих жартів. Мені це нагадало суку оточену самцями, які, наперекір звичці, не билися за право залізти на неї, а робили це по черзі. Вони загризли б її, якби я не втрутився.

Щоб краще бачити, ми з Вороном сіли на коней.

Жертвою була дитина років дев’яти. Все її тіло вкривали шрами. Вона була перелякана, але не видавала жодного звуку. За мить я зрозумів. Вона була німа.

Війна – жорстоке заняття, і ведуть її жорстокі люди. Бог мені свідок, в Чорному Загоні далеко не ангели. Але існують певні межі.

Вони змушували старого дивитися. Це він був джерелом проклять і плачу.

Ворон засадив стрілу в чоловіка, що саме збирався накинутися на дівчинку.

-- Чорт! – зарепетував Елмо. – Ворон!...

Солдати повернулися до нас З’явилася зброя. Ворон випустив ще одну стрілу. Вона повалила воїна, який тримав старого. Люди Кульгавого втратили будь-який інтерес до бійки.

-- Білосніжка, скоч і скажи Капітану, хай тягне свою сраку сюди, -- прошепотів Елмо.

Одному з людей Кульгавого спала схожа думка. Він дременув щодуху. Ворон дозволив йому втекти.

Капітан припече йому дупу за таке. Та здавалося його це не дуже турбувало.

-- Старий, ходи сюди. Малу теж приведи. І знайди їй якийсь одяг.

Одна моя половина аплодувала Ворону, та інша називала його дурнем.

Елмо не мусив казати нам, щоб ми стереглися. Всі ми були свідомі того, в якій глибокій сраці опинилися. Поспішай, Білосніжка, подумав я.

Їхній посланець добрався до командира першим. Він шкандибав, похитуючись, до нас. Піскар мав рацію. Він був значно гіршим, ніж його люди.

Дідусь і дівчинка тулилися до стремена Ворона. Старий сердито зиркав на наші значки. Елмо злегка підштовхнув коня вперед, вказав на Ворона. Я кивнув.

П’яний офіцер зупинився перед Елмо. Каламутні очі оцінили нас. Здається, ми справили на нього враження. Брутальна робота загартувала нас і це впадало у вічі.

-- Ти! – заверещав він раптово, докладно так само, як плакса в Опалі. Він вилупився на Ворона. Тоді повернувся і кинувся втікати.

-- Стій, Лейн! Не будь сциклом, клятий злодюжка! – прогримів голос Ворона. Він вихопив стрілу з сагайдака.

Елмо перерубав йому тятиву.

Лейн зупинився. Та його реакцією була не вдячність. Він вилаявся і перелічив страхіття, що чекали нас від рук його шефа.

Я спостерігав за Вороном. Він дивився на Елмо з холодною люттю. Елмо зустрів його погляд, навіть оком не моргнувши. Він сам не з боягузів.

Ворон виконав свій фокус з ножем. Я постукав по його лезу кінчиком меча. Він коротко вилаявся, пильно поглянув на мене, розслабився.

-- Ти залишив своє старе життя в минулому, не забув ще? – промовив Елмо.

Ворон коротко кивнув.

-- Це важче ніж я гадав, -- він опустив плечі. – Вали звідси, Лейн. Ти не вартий того, щоб тебе вбивати.

Позад нас пролунав тупіт. Наближався Капітан.