Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих». Краткое содержание книги:
Адже Тьма, знищена одного разу, чекає лише часу, щоб повернутися знову. Чекає і набирається сил.
Забув, забув про це Річард Сайфер, Шукач Істини! Бо переміг він шимів, підземних духів, і повернув у світ магію. А з магією повернулося в світ і приховане досі Зло.
І на волосині висить тепер не тільки життя коханої Річарда Келен, але й доля всього світу. Бо соноходець Джеган, переможений одного разу, жадає помсти, і тепер влада його — набагато могутніша, ніж раніше. Знову вирушає Шукач Істини битися з силами Тьми. Відправляється, щоб перемогти — або загинути. Відправляється, щоб своєю кров'ю заслужити право на осягнення Шостого Правила Чарівника.
— Цілком правильно, — кивнув коваль.
— Але ви просто не розумієте, — продовжувала наполягати Ніккі, відкинувши волосся з лоба. — Він вам очі зашорив. Він обманює вас, висмоктує насухо. Ви стаєте бідними, тому що Річард…
— Ви не зрозуміли, пані Сайфер? Річард збільшив доходи півдюжини плавилень. Вони зараз працюють тільки завдяки Річарду. Він купує у них товар тоді, коли їм потрібно його продати, а не тоді, коли вони нарешті отримають якийсь ідіотський дозвіл з купою печаток. Річард один, сам по собі, дав можливість цілій команді вуглекопів заробляти на життя, постачаючи наці плавильні вугілля, а також рудокопам і багатьом іншим. А я сам? Та з Річардом я заробив більше грошей, ніж міг собі уявити!
Річард всіх нас збагатив, зробивши дуже необхідну річ, і зробивши її куди краще, ніж інші. Він усім нам зберіг роботу. Не Орден зі всіма своїми комітетами, комісіями і осередками, а Річард.
Тільки завдяки Річарду я зміг не звільняти робітників. Він ніколи не говорить, що щось неможливо, а знаходить спосіб зробити це. І за цей час заслужив довіру всіх і кожного, з ким має справу. Його слово дорожче золота.
Та що там говорити, сам брат Нарев велів Річарду робити все необхідне, щоб поставляти мені потрібний метал. Річард відповів йому, що зробить. Та будівництво цього палацу зроду не просунулося б так далеко, як зараз, якби Річард не поставляв нам усе необхідне в строк.
Орден повинен дякувати Річарду, а не розплачуватися з ним тортурами і покараннями. Він міцно допоміг Ордену тим, що робив те, що їм потрібно. Ці колони, що стоять онде, досі б не звели, якби Річард не поставив мені метал для кріплень. А тих статуй у палацових стін теж би ще не було, якщо б він не привіз мені сталь, необхідну для виготовлення потрібних скульпторам інструментів, А на будівництві все перевозять на колесах з металевими ободами, які я зробив з тієї сталі, що поставив мені Річард. Та Річард зробив для зведення цього палацу більше, ніж будь-хто інший! Та ще й в процесі обзавівся друзями.
Ніккі ніяк не могла переварити почуте. Напевно, все так і є. Вона пам'ятала, що Річард зустрічався з братом Наревом. Як можна заробити стільки грошей, допомогти Ордену і щоб при цьому люди, з якими ти маєш справу, як і раніше тобі довіряли?
— Але він отримав такий прибуток… Коваль похитав головою, дивлячись на неї, як на підколодну змію.
— Прибуток — брудне слово тільки для всяких паразитів. Вони хочуть, щоб це вважали злом, щоб їм самим було легше урвати те, що вони не заслужили.
Нахилившись до неї, коваль грізно насупився і гаряче продовжив:
— Ось що б мені хотілося знати, пані Сайфер, так це те, чому Річард стирчить у смердючій тюрязі, де з нього тортурами вибивають зізнання, а його дружина в цей час сидить тут і несе нісенітницю через те, що він заробляє гроші і в процесі робить нас усіх задоволеними, щасливими і багатими.
У Ніккі жовч підступила до горла.
— Я не можу заплатити штраф до завтрашнього вечора.
— До зустрічі з вами я й подумати не міг, що Річард може помилятися. — Коваль стягнув через голову фартух і повісив на стіну. — З такими грошима ми можемо викупити його і раніше. Думаю, тут більше ніж достатньо. Іцхак, підеш зі мною?
— Звичайно! Вони мене знають. Мені довіряють. Я теж піду.
— Віддайте мені гроші! — Наказав коваль. Ніккі, навіть не замислюючись, впустила мішечок йому в долоню. Річард — не злодій. Дивна річ. Вона не розуміла чому, але ці люди були явно задоволені ним. Він допоміг їм всім збагатитися. Для неї все це було повною абракадаброю.
— Будь ласка, якщо ви зможе допомогти, я буду перед вами в боргу.
— Я роблю це зовсім не заради вас, пані Сайфер. Я допомагаю другові, якого дуже високо ціную і який заслуговує всілякої допомоги.
— Ніккі. Мене звати Ніккі.
— Я — пан Касселл, — гаркнув він, рушивши геть.
Пан Касселл виклав перед Народним Захисником Мускіним чотири золоті монети. Він сказав Ніккі з Іцхаком, що хоче мати дещо про запас, на той випадок, щоб вони могли «підкачати повітря», якщо знадобиться «більше жару».
Коваль горою височів над сидячою за столом людиною. Кілька чиновників уткнулись носом в роботу. Всі гвардійці, що знаходилися в приміщенні спостерігали за подіями.
— Річард Сайфер. Він у вас. Ми прийшли заплатити штраф. Захисник Мускін моргав, дивлячись на монети, як жирний короп, який занадто обжерся, щоб проковтнути черв'яка.