Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
54 Ототожнення поета й пророка особливо помітне в римській традиції, де поета називали vates - 'провісник'.
55 Пор.: "Орел орла плодить, а сова сову родить" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 291]; "Свинья не родит бобра, а сова не высиживает орла" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 722]. Орел протиставляється сові і в класичній літературі: досить пригадати хоч би одну з епіграм Марціала (Епіграми, X, 100, 4) [див.: Марк Валерий Марциал. Эпиграммы / Пер. с лат. Ф. Петровского. - Москва, 1968. -С. 311], добре знану в старій Україні [див., зокрема: Прокопович Ф. Про риторичне мистецтво // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1979. - Т. 1. - С. 453].
56 Гр. noLrjii)(; означає "творець". Феофан Прокопович у своїй поетиці пояснював його так: "...Слова поет, поема й поезія походять від грецького слова поієсо, що означає 'творити' чи 'вигадувати', звідси й поета, якби так було заведено, сміло можна було б назвати 'творцем', 'вигадником' чи 'наслідувачем'. Адже вигадувати чи змальовувати - значить наслідувати ту річ, чий відбиток, або подоба, змальовується" [Prokopowicz Th. De arte poetica libri III ad usum et institutionem studiosae iuventutis roxolanae. Dictati Kioviae in orthodoxa Academia Mohileana. Anno Domini 1705. - Mohiloviae, 1786. - P. 13]. Поет і пророк у свідомості старих українських письменників прямо корелювали. Наприклад, у курсі «Liber artis poeticae» (1637 р.) сказано: "поети - тлумачі слів і помислів Бога, вони розкривають їхню суть, учать людей священнодіянню і богопоклонінню: завдяки поетам смертні навчаються всілякому добру" [Крекотень В. І. Київська поетика 1637 року // Літературна спадщина Київської Русі і українська література XVI-XVIII ст. - Київ, 1981. -С. 126].
57 Див. прим. 97 до циклу «Басни Харьковскія».
58 Очевидно, Сковорода має на думці слова: Скверны^ъ же й блбіи^ъ влсней СЗрицлйсА, шбХч<ж же севе ко Б/і гочтїгс (Перше послання св. ап. Павла до Тимофія 4: 7).
59 Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 24: 28. Пор.: йд^жє бо аціе вХдетъ трХпъ, таліш соверХтсА ор/ій. Див. також: йд^жє т^/іо, таліш соверХтсА й ор/ій (Євангелія від св. Луки 17: 37).
60 Див. прим. 19 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».
61 Сковорода має на думці Біблію, алегорично витлумачуючи сюжет про Маріам із 12-ої глави Четвертої книги Мойсеєвої: Числа.
62 Див.: Книга Суддів 12: 6.
63 Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 10: 24. Пор.: докб/гЬ дХшы h<jlua в^Є/И/ієшн.
64 Див. 19-у байку Сковороди «Нетопыр и два птенца - Горлицын и Голубинин».
65 Можливо, це парафраза Четвертої книги Мойсеєвої: Числа 24: 5. Пор.: кб/ів доврй дб/ии твой, ыкшве, Й кХфЫ ТВОА, ЇЙ/ІЮ.
66 Дзеркало було улюбленим образом українських барокових письменників, зокрема Кирила Ставровецького, Мелетія Смотрицького, Іоаникія Галятовського, Антонія Радивиловського, Симеона Полоцького, Інокентія Гізеля, Лазаря Барановича, Дмитра Туптала, Стефана Яворського, Івана Максимовича, Михайла Козачинського, Феофілакта Лопатинського, Феофана Прокоповича, Йоасафа Кроковського, Паїсія Величковського та інших. Його рясно вживали передовсім у ході богословських тлумачень таїнства святої євхаристії: Христос є цілим під особою хліба в цілій гостїї й цілий у щонайменшій її частинці так само, як обличчя людини є цілим у цілому дзеркалі та в кожній окремій частинці, коли дзеркало розлітається на друзки. Саме в цьому сенсі Сковорода вживає "дзеркальну" символіку в своїй ранній латиномовній поезії «Про святу вечерю, або Про вічність» («De sacra caena, seu aetemitate»). Крім того, за допомогою цього образу Сковорода пробує окреслити єство матерії, "істинного чоловіка" та Біблії, котрі відбивають Божу Премудрість так само, як частинки розбитого дзеркала - людське обличчя. Зрештою, дзеркало багато важить для Сковороди й тоді, коли мова заходить про ідею себепізнання.