Таємниці аристократів. Детективні історії отця Бравна

І перш ніж вони збагнули, що він має на увазі, й зібралися з думками, священик ввічливо вибачився і пішов собі, тримаючи в руках стару обшарпану парасолю.

У сучасних газетах все влаштовано так, що найчесніші й найважливіші новини належать поліції. Якщо у двадцятому столітті вбивства займають важливіше місце, аніж політика, то це має вагомі аргументи: вбивство — це набагато серйозніша тема. Та навіть цим навряд чи можна пояснити величезне зацікавлення і широке висвітлення деталей «Справи Бруно», або «Таємниці провулка» у лондонській та провінційній пресі. Людей охопило величезне хвилювання, бо впродовж кількох тижнів преса публікувала чисту правду про згадані події; а рапорти про звичайні та перехресні допити хоча й були нестерпно довжелезними, та все ж заслуговували на достовірність. А пояснювалося це тим, імена яких людей згадувалися у цій справі. Жертвою була знаменита актриса, підозрюваним — популярний актор, якого, так би мовити, схопив на гарячому найпопулярніший воїн цієї патріотичної епохи. За таких надзвичайних обставин преса просто почувалася зобов’язаною старанно подавати достовірні новини; і саме завдяки цьому все, що стосується цієї унікальної справи Бруно, можна передати згідно з офіційними рапортами поліції.

У суді головував містер Монкхауз, один із тих суддів, з кого кепкують, вважаючи не надто впливовим, хоча насправді такі, як він, набагато серйозніші від поважних суддів, тому що їхня ніби-то несерйозність є наслідком несприйняття порожнього гонору набурмосених колег-юристів; а серйозний суддя насправді може виявитися легковажним, тому що його не переповнює марнославство. Оскільки основні особи у цій справі користувалися величезною популярністю, то адвокатів підбирали особливо ретельно. Обвинувачем був сер Волтер Ковдрей, похмурий, але цінований юрист, він належав до тієї когорти своїх колег, які вміють справляти враження на громадян і заслуговують на довіру, а водночас не схильні до пустовлів’я. Захищав підсудного містер Патрік Батлер, королівський радник, один з тих, хто хибно сприймав ірландську ментальність, а ті, кого він так і не допитував, вважали його неробою. У висновках медиків не було жодних протиріч. Місцевий лікар, якого викликав Сеймор, погоджувався зі знаменитим хірургом, який оглянув тіло вбитої пізніше. Аврору Ровм убили якимось загостреним предметом, можливо, ножем або кинджалом. У кожному разі, це був предмет з коротким лезом. Вбивця поцілив у самісіньке серце, і жертва померла миттєво. Коли лікар уперше побачив її, вона була мертвою не більше двадцяти хвилин. А це означає, що отець Бравн підійшов до неї приблизно через три хвилини після смерти.

Детективи намагалися визначити, чи перед смертю відбулася якась боротьба, бо доказів цього не було. Єдиною ознакою боротьби був одяг, однак він був розірваний на плечі не в тому напрямку, в якому було завдано удар. Коли всі ці подробиці було прийнято до відома, ніхто не міг пояснити їх причини, викликали першого важливого свідка.