Усі жінки - відьми. Фатальне кохання
- Автор: Доки Кэмерон
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Усі жінки - відьми. Фатальне кохання». Краткое содержание книги:
Пейдж і Пайпер обмінялися поглядами.
— Ти думаєш те саме, що і я? — спитала у них Пейдж.
— Не знаю, але стривожена не менше за тебе, — відповіла їй Пайпер.
— Закляття мало закінчитися завершальним ритуалом, — продовжила Фібі. — Закляття Міранди заточило у пастку волю Вільяма, але ж залишилося його тіло — бездушна оболонка. Але для того, щоб по-справжньому і назавжди нейтралізувати Вільяма, треба було, так би мовити, нейтралізувати і тіло. Але Ізабелла не змогла зробити цього. Їй просто забракло духу знищити людину, яку колись вона кохала.
— Люсіль розповіла, що Ізабелла та Міранда навіть посварилися через це. І поки вони виробляли єдиний, так би мовити, підхід та шукали спосіб вирішення, у схованку, де лежало тіло Вільяма, хтось проник, а саме тіло — поцупив. Здогадайтеся з трьох разів, хто був крадій.
— Та мені й одного вистачить, — сказала Пайпер. — Донован Хоуторн.
— Мушу, однак, віддати належне Ізабеллі за її мужній вчинок, за її спробу побороти зло, — мовила Пейдж. — Навіть якщо вона потрапила в класичну пастку «хороших хлопців»: острах того, що, чинячи як погані хлопці, станеш таким самим, як і вони. Але відмовившись довести ритуал до логічного завершення…
— …вона не довела свою місію до кінця, — закінчила фразу Фібі. — А це означає — принаймні теоретично, — що поки тіло Вільяма живе, його дух може повернутися в нього, звісно, за умови, якщо йому вдасться вивільнитися з портрета. Люсіль боїться, що саме це і сталося: реставратори портрета Вільяма випустили на свободу його злий дух.
— «Зло випустили на свободу», — стиха пробурмотіла Пейдж, повторивши слова Люсіль. — Тож не-дивно, що вона так перелякалася.
— Але тут щось із математикою не клеїться, — раптом озвалася Пайпер. — Люсіль вже за вісімдесят. Звідси випливає, що Вільямові понад сто років. Навіть якщо припустити, що Донован Хоуторн дійсно вкрав його тіло багато років тому, наскільки можливим є те, що Вільям і досі живий?
— Якщо по-нормальному, то майже неможливим, — відповіла Фібі. — Але пам’ятайте, що, за словами Люсіль, Донован звернувся за допомогою до темних сил. Існують певні ритуали подовження життя. Можливо, ним і скористався Донован. А може, усе набагато простіше. Може, заклинання Міранди, потужне саме по собі, мало якусь ваду. Можна навіть припустити, що раз Вільям і досі живий, то тіло його — безсмертне.
— Хоча розмова Фібі з Люсіль дещо і прояснила, однаково без відповіді лишається багато запитань, і тому, гадаю, нам слід скласти щось на кшталт списку завдань.
— Здається, у мене у гаманці лежить список покупок бакалійних товарів, — сказала Пайпер. — Можна додати наші записи до нього.
Пейдж підкотила очі.
— Ага. Яйця, молоко, хліб, ритуали для подовження життя — тощо.
— Ти забула про морозиво, — сказала Фібі.
— Не морозиво, а знежирений заморожений йогурт, — виправила її Пайпер.
— Стоп! — вигукнула Пейдж, піднісши руку вгору, як футбольний суддя. — Час вийшов. Якщо ми дійсно збираємося з усім цим розібратися, то давайте зосередимося.
— Отже, морозива не буде? — спитала Фібі.
— Нехай Пайпер залишається у клубі, бо це її робота, а тим часом ми з Фібі зганяємо додому і попорпаємося у «Книзі таїнств», — сказала Пейдж, подумки складаючи план дій. Потім вона обернулася до Пайпер: — Якщо знайдемо щось цікаве, то подзвонимо. Якщо ні, то обговоримо все вдома за гарячим шоколадом з пастилками.
— Еге ж, тільки не забудьте додати їх до списку покупок, — відказала Пайпер.
— Ага, після засобів для контролю думок, але перед ритуалами для подовження життя, — докинула Фібі, указуючи на гаманець. — Дорогою додому ми також заберемо з парку Ваята та Менді, — додала вона, перш ніж Пайпер встигла відповісти. — А тим часом ти…
Не встигла вона закінчити фразу, як двері клубу «РЗ» з грюкотом розчахнулися, і хтось прожогом вскочив у приміщення.
— Пайпер, слава Богу, що ти не… — гукнув хтось від дверей.
Не встигла Пайпер підвести очі й оцінити ситуацію, як Фібі різко обернулася, кинувшись через залу, підстрибнула і хвацьким ударом збила незнайомця з ніг. Не даючи йому оговтатися, вона поставила ногу йому на груди і притиснула до підлоги.
— Пайпер, — сказала вона нарочито солодкавим тоном, злобно витріщившись на незнайомця. — Скажи цьому типові, якого я не знаю, але який звідкілясь знає твоє ім’я, щоб він сказав, як його звуть. Інакше, боюся, мені доведеться проламати йому груди.
— Ні! Стривай! Зупинися! — скрикнула Пайпер і швидко рушила до сестри, а за нею слідком — Пейдж. На подив Фібі, Пайпер схилилася над незнайомцем і запитала: — 3 тобою все гаразд?