Тронка
- Автор: Гончар Олесь Терентійович
- Год: 1965
- Язык: украинский
- Переводчик: Изида Зиновьевна Новосельцева
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Тронка». Краткое содержание книги:
- Що не кажи, а важко в тобі впізнати колишнього військового льотчика,- зауважив підтягнутий, підібраний Корольок.
- Ну, ти не думай, що Сіробаба тут став якимсь баптистом,- швидко відреагував Сіробаба.- Він цінує і твоє діло, але і в свою кашу наплювати не дасть. Коли хочеш знати, тут льотчик теж мусить бути класу не тюхтійського. Тут у тебе ні штурмана, ні радиста, сам за всіх - і швець, і жнець. Зате ж натреновуєш око в орієнтації, налягаєш на техніку пілотування, на дядька не надієшся - тільки на себе. Це тобі не просто злітав, відбомбився, влучив, не влучив і вертай назад… Ми теж бомбимо, але не по порожньому місці, не по макетах, а по живих ворогах - по осотах, свиріпі, по гусені, по плодожерці!
- Після цього, друзі,-глянув старший на своїх льотчиків,- нам нічого не лишається, як тільки подавати командуванню рапорти та переходити на переучку до Сіробаби. Візьмеш?
- Ще буде час - всі ви перейдете на мирні крила… Ще разом доставлятимемо курчат на Марс.
- На отаких таратайках? - всміхнувся Павлик. Сіробаба любовно глянув у бік свого зелено-сірого літака, біля якого вже крутилася чабанська дітвора.
- Якщо по суті розібратись, так оце в мене якраз і є справжній літак. Бо він тобі не болванка яка-небудь, він з крилами, створіння дійсно крилате! І хоч з мого польоту земля не кругла і не в голубому ореолі, але й з такої висоти, запевняю вас, вона чудова! Летиш і милуєшся всім: і сріблястою нехворощю, і лісосмугами, і ворохами золотими на токах, і білою дівочою косинкою, що майне десь в куряві… Ну, і, звичайно ж,- він підморгнув до чабана,- оцими вашими тополями, що п'ятикутне в небо ростуть.
- Сіробабо! Та ти ж поет! - вигукує Корольок, а Павлик спокійно зауважує:
- Це він тут поетом став, а в нас йому, пригадуєте, скільки разів перепадало за вибрики в повітрі, за його авіакозакування…
- І все ж ваші літаки красивіші,- каже Тоня до брата, мовби втішаючи його.- Правда, що ви могли б через океан - туди й назад - без заправки?
- Тобі це треба? - покосився на дочку чабан Горпищенко і, відсунувши склянку з недопитим шампанським, важко поклав на стіл свої вузлуваті руки.
А Демид палив цигарку за цигаркою та сумовито розмірковував:
- Марнотратство яке на світі, ох, марнотратство… На самі тільки бомби скільки тих грошей дурно йде. Один ось він за путнє діло взявся,- кивнув Корній на Сіробабу.
Льотчик з посрібленими скронями, видно, був ображений цим, прикипів до Корнія гострим, пронизливим поглядом:
- Ви були на фронті?
- Був.
- Скреготали зубами по окопах, що авіація вас не прикриває? Отож. Хотілось би й нам, як Сіробабі, штурмувати плодожерку та бур'яни, а доводиться замість того важкі бомбардувальники піднімати в небо. І піднімаємо, бо треба, бо ми з тих льотчиків,- голос його задзвенів,- що на “фанері” літали, в сорок першому шматка броні на нас не було. Зуби кришились від люті, а що ми могли? Скільки нас, окутаних полум'ям, на очах військ в повітрі вибухало, на деревах зависало,- біліє десь на узліссі тільки грудка оплавленого дюралю після нас,- різко закінчив він і аж побагровів від внутрішнього збурення.
- Та я що,- прокутуляв беззубо Корній.- Треба так треба.
- Дітей жалко,- зітхнула Демидиха. Після цього всі сиділи замислені, примовклі. Старший льотчик щокою сперся на стиснутий кулак, затуманився в своїй невеселій задумі, мовби казав: знову політ. Але ж і не може бути інакше, бо десь там такі, як і ми, льотчики готові - з першої команди - підняти в повітря ядерний вантаж… Чи дума його була про фронтових льотчиків - скільки їх знав за війну! - полетять отак удень або в місячну ніч, і немає, не вертаються. Мертвими він їх не бачив, і тому часом ночами здається, що десь і досі літають вони, молоді, вічні, у місячнім зорянім небі…
Секунди йдуть. Командир глянув на годинника, інші глянули теж, і, обмінявшись поглядами, льотчики разом підвелись, стали дякувати хазяйці.
Знову бортова валізка в Петра у руці.
- Ти ж там межу не перелітаєш? - напутньо глянув батько на сина.
- В нас, тату, без порушень.