Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
У виправних колоніях здійснюються: а) клінічне обстеження та нагляд за засудженими з метою оцінки стану здоров’я, при виявленні хвороб — застосування раціональної терапії та встановлення працездатності; б) амбулаторне, стаціонарне і спеціалізоване лікування методами та засобами, що рекомендовані інструктивно-методичними вказівками Міністерства охорони здоров’я (далі — МОЗ) України.
При цьому адміністрація виправних колоній зобов’язана виконувати необхідні медичні вимоги, що забезпечують охорону здоров’я засуджених, а засуджені до позбавлення волі зобов’язані виконувати правила особистої і загальної гігієни та вимоги санітарії (ч. 2 ст. 116 КВК).
10. Засуджені можуть отримувати як безоплатні, так і платні медичні послуги. У разі, коли засудженого до позбавлення волі не влаштовує якість, форми, види лікування, яке надається йому у виправній колонії, чи з інших причин він має право звертатися за лікарськими консультаціями та лікуванням до установ, що надають платні медичні послуги. Оплата таких послуг і придбання необхідних ліків здійснюються засудженими або їх родичами за рахунок власних коштів. Консультації і лікування у таких випадках проводяться у медичних частинах за місцем відбування покарання під наглядом персоналу медичної частини (ч. 5 ст. 116 КВК).
11. Засудженим, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, ст. 8 КВК України гарантується право за їх письмовою згодою пройти курс лікування від вказаних захворювань.
12. Європейські тюремні правила з приводу охорони здоров’я зазначають, що медичні послуги в установах виконання покарань повинні бути організовані в тісному взаємозв’язку із системою національної охорони здоров’я чи охорони здоров’я в суспільстві. Політика охорони здоров’я в установах виконання покарань має бути інтегрована з національною системою охорони здоров’я і бути з нею сумісною. Засуджені повинні мати доступ до медичного обслуговування, доступного в країні, без дискримінації на підставі їхньої юридичної ситуації. Медичні послуги в установах виконання покарань повинні бути спрямовані на виявлення і лікування фізичних чи розумових хвороб чи дефектів, на які можуть страждати ув’язнені. Усі необхідні медичні, хірургічні та психіатричні послуги, включаючи ті, що доступні в суспільстві, мають бути надані засудженим для цієї мети (правило 40).
Хворі ув’язнені, що вимагають лікування фахівця, повинні бути переміщені в спеціалізовані установи або в цивільні лікарні, якщо таке лікування недоступне у пенітенціарному закладі. Якщо пенітенціарний заклад має у своєму розпорядженні власну лікарню, вона має бути відповідно обладнана й забезпечена необхідним персоналом, щоб забезпечити ув’язнених, направлених до неї, належною турботою і лікуванням (правило 46).
13. Уперше у кримінально-виконавчому законодавстві засудженим гарантується право на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій відповідно до законів України. Право соціального забезпечення — це система правових норм, якими регулюються суспільні відносини із соціального матеріального забезпечення, обслуговування та утримання громадян у разі настання соціальних ризиків, тобто подій, за яких громадянин та/або його сім’я втрачають здоров’я, а також засоби до існування через незалежні від них обставини і потребують матеріальної підтримки або соціальних послуг від держави. Соціальне забезпечення включає виплату пенсій і соціальної допомоги, а також систему соціальних пільг і субсидій, які надаються на підставі норм пенсійного, трудового та іншого законодавства України.
Найбільш актуально це для засуджених до позбавлення волі, які тривалий час не отримували пенсій та інших видів соціального забезпечення. Сьогодні засуджені до позбавлення волі мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом України від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Особи, яким до відбування покарання призначена пенсія, підлягають державному пенсійному забезпеченню на загальних підставах. Призначена пенсія перераховується органами Пенсійного фонду України за місцем відбування покарання пенсіонера і з неї відшкодовуються витрати на його утримання у виправній колонії (харчування, речове майно, комунально-побутові послуги тощо), при цьому не менш як 25 відсотків пенсії зараховується на особовий рахунок засудженого.