Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю
- Автор: Турунен Ари
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-91-5
- Переводчик: София Цисарева
- Жанр: История
Электронная книга - «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів, передусім тих, хто цікавиться різноманітними питаннями історії.
ISBN 978-617-7192-91-5
© Переклад. С. Цисарева, 2018
© Видавництво Анетти Антоненко, 2018
© Ніка-Центр, 2018
© Серія «VIAE HUMANAE». Ніка-Центр, 2009
Соціально-свідома поведінка була для Ашоки життєво важливою основою. Це схоже на те, що у сучасному світі очікується від усіх у професійному середовищі: уважне ставлення до інших і взаємоповага. Оскільки Ашока сподівався на гуманне поводження всіх з усіма, він намагався уникати штучної святості. Для каст не існувало небесного благословення, замість нього — етикет соціальної поведінки. На дванадцяти своїх колонах Ашока висвітлює питання терпимості: свої погляди треба вміти висловлювати так, щоб нікого не образити. Він просить бути стриманими у розмовах про чужі релігійні культи та уникати возвеличення власної конфесії. На думку Ашоки, добробут будується на повазі до інших.
У Паталіпутрі також становище жінок було кращім, ніж будь-коли в Індії. Ашока призначив спеціального міністра, завданням якого було слідкувати за дотриманням прав жінок. У жінок було право на власність і право подавати на розлучення з чоловіками. Також вдовам було дозволено укладати новий шлюб. Закон захищав як жінок, так і чоловіків од насилля в родині.
Дхамма, яку можна розуміти також як дотримання закону, була для Ашоки діяльністю, притаманною людині. Він намагався довести, що тільки доброчесна поведінка є доречною. Саме вміння розрізняти між доброчесністю та недоброчесністю відрізняє людину від інших істот. Тому доброчесність можна зробити нормою поведінки для всіх людей.
Природно, що в Ашоки були опоненти, однак за допомогою ефективного центрального управління та за участі чиновників, призначених царем, надзвичайне завдання правителя виконувалося добре. Делегуванням і наказами дхамму поширювали на всі верстви населення. Це контролювалося таким чином, що махаматти були зобов’язані звітувати цареві будь-коли та будь-де. Цар був завжди ладний вислухати, як сказано в одному з едиктів, «навіть перебуваючи у палаці та під час масажу».
Символом Ашоки було його колесо закону дхарма чакра, що представляє двадцять чотири різні чесноти. Колесо зображене на кам’яній колоні з головами левів, Левовій капітелі. Ашока встановив її у Сарнатху, у місці, де Будда вперше навчав дхармі.
Коли у 1950 р. Індія перетворилася на республіку, колесо Ашоки стало національним символом і прикрашає індійський прапор. До чеснот, визначених Ашокою, належать:
Вірність.
Любов.
Хоробрість.
Терпіння.
Миролюбність.
Доброта.
Віра в доброту природи.
М’якість.
Самоконтроль.
Самовідданість.
Самопожертва.
Правдивість.
Справедливість.
Праведність.
Милосердя.
Великодушність.
Смиренність.
Співчуття.
Жалість.
Вище знання.
Вища мудрість.
Вища мораль.
Любов до всього живого.
Віра в доброту бога.
Ашока підтримував мирні відносини з сусідами і не здійснював завойовницьких походів. Він заборонив полювання як вид спорту та звів безкоштовні лікарні, навіть для тварин. Ашока засновував навчальні заклади та будував іригаційні системи. За його правління біла побудована мережа доріг, що об’єднала всю Індію. Важливу дорогу, завдовжки 1300 кілометрів, будували від Паталіпутри на північ, до Таксили. Торгові шляхи з’єднували Паталіпутру з портом у Чампі, а звідти з Цейлоном, Малайзією та іншими портами Азії.
В індуїстській системі каст положення торговців не було чітко визначеним, проте тепер до них почали ставитися з повагою та вони дістали нові можливості. Рівність усіх, яку особливо підкреслював Будда, підходила торговцям ідеально. Буддизм не вимагав метафізичних роздумів, коштовних жертв та аскетизму.
Роміла Тапар зазначає, що, коли суспільне життя стало більш складним, старі ідеї почали піддавати сумніву. Природним було те, що торговці також почали вимагати захисту своїх прав. Завдяки ним процвітали технічна та економічна галузі. Нова духовна культура заперечувала, що істинне знання належало тільки брамінам. На перший план почали ставити мислення, засноване на досвіді, а не аскезу.