Феномен Фенікса
- Автор: Чемерис Валентин Лукич
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: ФІТОСОЦІОЦЕНТР
- ISBN: 966-525-569-Х
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Феномен Фенікса». Краткое содержание книги:
У книзі також вміщено низку фантастичних повістей та оповідань, серед яких «Особлива місія мадам Крижанівської», «Подорож після смерті», «Інтерв’ю на Чорториї», «Ліліт — птиця нічної грішної любові» (вперше так детально розповідається про біблійну попередницю Єви, першу дружину Адама) та інші пригодницькі, містичні речі, гостросюжетні, із своєрідним поглядом письменника на різні загадкові явища, про таємниці людської душі і світу, що нас оточує.
— А так… Летить і все. Його корабель швидший за наш і завтра він нас наздожене, пришвартується, пройде шлюз і з’явиться перед нами у всій своїй грізній красі.
— Звідки… летить? — зашуміли члени екіпажу тривожно. — Із Землі чи з Марса?
Командир подумав, розмішуючи пакетик у склянці окропу і задумливо відповів:
— Точно не знаю, із Землі чи з Марса, а точно знаю, що з Петербурга, інкогніто. Та ще із секретним наказом…
— От й маєш! — вигукнув хтось з астронавтів. — Не мала баба… отого самого…
Я вдав, що занятий вівсянкою, яка вже в’їлася мені в печінки.
А сам тим часом спішно-пожежно думав: чому ревізор та ще з наказом секретним? Ще й удає… приватну особу? Гм… Дивно. Дуже дивно. І — підозріло. Виходить, недарма мені снилися два пацюки… Досі, дякуючи Богу, ревізували інші космічні кораблі, а це дійшла черга й до нашого. А до Марса ще летіти цілий місяць. Чи встигнемо?
2007 ЧИСЛО, РІК 01.
Чому все-таки до нас летить ревізор? Не інакше, як затівається війна. От міністерія й присилає до нас ревізора — чи немає серед нас зради? А тому треба навести лад і в кораблі, і в деяких головах. Особливо, в головах. Треба вияснити чи ніхто серед нас — бува не хворіє? А коли хто захворів, такого негайно ізолювати і на дверях каюти марсіанською мовою написати діагноз його пожильця…
— З ким війна? — хтось запитав. (Хто саме — вияснити).
— Та хоча б… хоча б з турками, хтось відповів. (Хто саме — вияснити і доповісти куди треба).
— Таке сказонув! — заперечили мені. — Ми вже наближаємося до Марса — які турки?
— А раптом і вони летять до Марса?
Командир ще подумав і роздумливо мовив:
— Пригадується, ще городничий якось казав: нема людини, що за собою не мала б якихось— небудь гріхів. Ті хабарі беруть, навіть борзими щенятами, ті… От один як почне про сотворіння світу говорити — волосся дибки стає! От міністерія і хоче перевірити: а які ми. 3’явиться на нашому кораблі ревізор: «А, ви тут, голубчики? Що ви тут натворили, га?» Що ми тоді скажемо, га? А, може, на нас хтось доноси зробив? Так ми ж ніби хабарів не брали. Та й хто їх у космосі дасть — чекай, діждешся!..
ЧИСЛО…
Наш політ на марс все ще чомусь триває і все ще чомусь успішно, хоча успіхів в наявності і на розплід немає… суціль замилювання очей про успіх — треба про це чесно сказати ревізору…
«Е», сказав я собі (потім інші знагла заявлять, що то вони першими вигукнули «Е», тоді ж як «Е» першим вигукнув я).
Стривай, про що це я?
ЧИСЛО 00 ЯКЕСЬ. З’ЯВИВСЯ НОВИЙ МІСЯЦЬ, ЯКОГО НЕМАЄ НАСПРАВДІ. АЛЕ ЧИСЛО ВЖЕ Е. А РІК ЧОМУСЬ ВСЕ ЩЕ 2007— й, ЧИ — 7002— ий.
Новина! Наш лікар, замість того, аби нас лікувати, заперся в каюті не виходить. Навідріз відмовився.
Трахкали, трахкали у двері — мовчить.
Добре, що двері кают запираються по принципу дверей в купе поїзда. Це зроблено спеціально для того, аби на випадок душевного зриву у кого-небудь з астронавтів, хто-небудь під час польоту на Марс не зміг в своїй каюті ізолюватися.
Командир велів запасним ключем відкрити каюту лікаря, лікар був змушений заявити, що він… заспав. І не чув, як трахкали в двері. Дивно… Дуже дивно. Чомусь витягли з каюти… мене. Ну, дають! Не хворого лікаря, а мене. А я при чім? Але мене, незважаючи на мої рішучі протести до Генеральної Асамблеї ООН, повели на обстеження. А до Марса залишилося ще… днів… — чорт зна скільки ще днів залишилося! Відомо, що на політ зворотний на Землю, якщо вона ще є, буде потрібно 135 днів. Питання: де їх узяти, як жодного вільного дня в наявності!
Чи витримає наш лікар? Хто ж нас тоді лікуватиме? І взагалі… 95 відсотків атмосфери Марса з вуглецю. Кисню там лише 0,03 відсотки. Чим ми будемо дихати? Я зарані відмовляюся дихати вуглецем. Категорично й рішуче!
18 НОВЕМБЕРА ДО Н. Е., А ДО СОНЦЯ ВІД МАРСА 206 МЛН. КМ!
Наш політ на Марс все ще чомусь триває і все це чомусь успішно триває. Підозріло! Дуже підозріло. Хоча… Станція «Піонер-10», наприклад, знаходиться вже на відстані біля 11,5 мільярдів км від Землі — про це нам розповів командир, — і нічого: ЛЕТИТЬ! В напрямку сузір’я Тільця. В пошуках братів по розуму. Мусимо й ми летіти. Але на кий чорт здалися нам брати по розуму, як у нас і своїх братів ніде дівати. Інша річ — сестер по розуму. Треба про це заявити командиру.
Лікар знову не виходить з каюти. З ним — біда. А до Марса ще днів та днів. Що робити з лікарем? Корабель не зупиниш і назад на Землю не повернеш — як Землі вже взагалі немає. (Досі помилково вважалося, що вона є — 4,5 мільярдів років є. А я дізнався, що насправді її немає… (Треба дізнатися де ж вона поділася?)