Феномен Фенікса
- Автор: Чемерис Валентин Лукич
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: ФІТОСОЦІОЦЕНТР
- ISBN: 966-525-569-Х
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Феномен Фенікса». Краткое содержание книги:
У книзі також вміщено низку фантастичних повістей та оповідань, серед яких «Особлива місія мадам Крижанівської», «Подорож після смерті», «Інтерв’ю на Чорториї», «Ліліт — птиця нічної грішної любові» (вперше так детально розповідається про біблійну попередницю Єви, першу дружину Адама) та інші пригодницькі, містичні речі, гостросюжетні, із своєрідним поглядом письменника на різні загадкові явища, про таємниці людської душі і світу, що нас оточує.
15 ТРАВНЯ ВСЕ ТОГО Ж РОКУ. (ПРИГАДАТИ — ЯКОГО САМЕ? РАПТОМ УЖЕ НЕ ТОЙ, ЩО ТРЕБА? НЕ КАЛЕНДАРНИЙ, ГА???)
Політ на Марс все ще триває і все ще триває чомусь успішно. Хоча не ясно: якого дідька ми туди премося??? Автоматична міжпланетна станція «Марінер-9» у 1976 р. зробила 7329 знімків поверхні Марса — чи не досить?
Бека!.. Сьогодні я виявив на космічному кораблі «Геліос» пречудову беку! (До речі, треба ж таки врешті-решт розібратися: хто ж такий Геліос і чому це в нього така дивна національність: ДАВНІЙ ГРЕК??? Сьогодні випадково дізнався… Виявляється… Всі виділення наших організмів (а це 6 членів екіпажу, здорові дядьки з добрими апетитами!) не відправляються в санвузли — сеча і таке інше, — а… переробляються, очищуються (ще б не очищувалися!) і рідина поступає в резервуар з питною водою. Та для варіння їжі. За браком води. Тоді чому більше не взяли води? Місця на кораблі бракує? Тоді чому немає більше місця на кораблі? Чому зрештою, не сіли ми в більший корабель? Треба заявити про це рішучий протест. Не бажаю ні свою сечу, ні будь-чию, пити з водою, бодай і очищеною. Теж мені придумали… уринотерапію!
17 ТРАВНЯ (УРА, ВЖЕ 2007) РОКУ.
Сьогодні відвідав рубку центрального пульту корабля. (До речі, чим я займаюся на кораблі — досі не можу розібратися. Мовби чимось значним… Треба про це запитати в командира. До чого він докомавдувався, коли я не знаю чим я на кораблі займаюся???) Так ось, в центральному пульті на всю стіну — екран. На ньому традиційне зоряне небо. Чорне, повне зірок. Не імітація, як у наших каютах, справжнє. Але і воно набридло до чортиків! (До слова, вони вже починають нишпорити на нашому кораблі. Що вони шукають?) Але як набридло навіть справжнє зоряне небо — одне і теж. Ніяких краєвидів! Між іншим: я хотів би подивитися на екрані справжні Швейцарські Альпи!
У лівому куточку екрана позначена планета Земля, у правому, трохи вгорі — Марс. А між ними пунктиром маршрут «Геліоса» (Та хто він такий, цей Геліос???) Вже пройдено більшу половину відстані. Стрілка все ближче в ближче до Марса. Марс на екрані з кожним тижнем все більшає і більшає — з кожним мільйоном кілометрів, що їх долає корабель. Червона планета немов виростає на очах. Вже видно на ній т. зв. канали, супутники навколо. У Марса два неправильної форми супутники — Фобос і Демос. Можливо, це астероїди, захоплені гравітацією планети? Вони відкриті астрономом Холлом у 1877 році (дивно, що я це, виявляється, пам’ятаю!) він назвав їх на честь синів бога війни. Видно полярні шапки Маркса… Карла Маркса… Стривай, а при чім тут якийсь Карл Маркс? Щось я ніби колись чув про нього, але який це астероїд не пригадую… Карл Маркс…
Ура! Згадав. Ми летимо не до якогось там Карла Маркса, а — до Марса. Просто Маркса. Без Карла. Марс, Марс… Вважається, що не дивлячись на відсутність на ньому атмосфери придатної для дихання, Маркс… Тобто Марс не настільки Карл Маркс… В смислі, Марс не настільки не придатний для життя, як інші планети з твердою поверхнею, наприклад, Венера. Хоча немає атмосфери, води там. І смертельна доза ультрафіолетового випромінювання — куди нас чорт несе? Себто «Геліос»… Та хто такий, врешті-решт цей Геліос??? Треба вияснити. І взагалі, розібратися з Карлом, котрий Маркс — чи придатний він для життя чи не придатний?..
ЧИСЛО. ПРОСТО ЧИСЛО БЕЗ ОСОБЛИВИХ ПРИКМЕТ.
НАШ ПОЛІТ НА МАРС ВСЕ ЩЕ ТРИВАЄ. І ВСЕ ЩЕ ТРИВАЄ ЧОМУСЬ УСПІШНО.
Сьогодні я зробив відкриття! Колосальне! Виявляється, я — астробіолог.
Астробіолог… Астробіолог… Два дні пригадував, що це таке, що за професія в мене і таки пригадав…
ЧИСЛО… ЧОМУСЬ ЗАСЕКРЕЧЕНЕ. РАЗОМ З РОКОМ.
Наш політ до Марса Карла вже триває п’ять місяців. ВСЕ ЩЕ ТРИВАЄ! І ВСЕ ЩЕ ТРИВАЄ чомусь успішно.
Астробіолог… Астробіолог… Що за дивна в мене професія? І раптом… згадав!!! Ура!.. Та це ж розділ біології, який вивчає біологічні системи проблеми існування життя у Всесвіті… Гм-гм…
Не спалося і я до ранку в своїй каюті (а втім, поняття ранок тут чисто умовне, ні якого ранку немає, просто по годиннику визначаємо, що він має бути) качався. У своїй каюті, схожій на номер в районному готелі (ліжко, письмовий стіл, стілець, тумбочка, в стіні — імітація — ілюмінатор з набрид— ливими зоряними сузір’ями — їх аж 88! Думав… Про що? Не збивайте мене, не збивайте!… Бо забуду про що я думав… Ага… Чи є життя у Всесвіті?