Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів». Краткое содержание книги:
— Ви хочете залишитися дружиною цієї свині? Рано чи пізно він почне наполягати на своїх правах, і вам доведеться…
— Бердіна, послухай. Навіть якщо він це зробить, мені доведеться стерпіти. Заради життя інших людей. Не можна вбивати Дрефана. Він — єдиний Магістр Рал, який у нас є. Якщо його не буде, армія розбіжиться.
— Але він не Магістр Рал, — вперто сказала Бердін.
— Солдати чешуть потилиці, чуючи його накази, але все-таки служать. Якщо армія розвалиться, Імперський Орден прокотиться по Серединних землях як лавина вогню в степу. Дрефан багато в чому правий щодо цього.
— Але ви — Мати-сповідниця. Генерал Керсон вам відданий. Навіть без уз він готовий вам служити, як і більшість офіцерів. Армія не розвалюється завдяки вам, а не Дрефану. Ви могли б спокійно обійтися без нього.
— Можливо. А можливо, й ні. Я не люблю Дрефана, але він не зробив нічого, що заслуговувало б смерті. Разом у нас більше можливостей відстояти Серединні Землі.
Бердіна нахилилася до неї впритул.
— Це довго не триватиме, ви й самі це знаєте. — Келен провела рукою по обличчю.
— Бердіна, Дрефан — мій чоловік. Я дала йому клятву вірності.
— Клятву, ось як? Тоді чому ви не пускаєте його до себе в ліжко?
Келен відкрила рот, але не змогла знайти слів.
— Це через Магістра Рала, адже правда? Ви все ще думаєте, що він повернеться, так? І хочете, щоб він повернувся. — Келен торкнулася губ кінчиками пальців і відвернулася.
— Якби Річард хотів повернутися, він би вже це зробив.
— Можливо, він ще не знищив до кінця ту магію, що наслала чуму. Він знищить її і повернеться.
Келен обхопила себе руками. Вона знала, що це не так.
— Мати-сповідниця, ви хочете, щоб він повернувся, правда?
— Я вийшла заміж за Дрефана. У мене є чоловік.
— Я запитала вас не про це. Ви хочете, щоб він повернувся? Ви повинні хотіти, щоб він повернувся. — Келен похитала головою.
— Він сказав, що буде завжди любити мене. Він сказав, що його серце буде завжди належати мені. Він обіцяв… — Келен на мить не впоралася з голосом. — Він пішов. Я поранила його — але якби він дійсно любив би мене, то так би зі мною не вчинив. Він би дав мені можливість…
— Але все ж ви хочете, щоб він повернувся.
— Ні, я не хочу знову відчути цей біль. Мені не треба було взагалі закохуватися в нього. — Келен знову похитала головою. — Я не хочу, щоб він повернувся.
— Я вам не вірю. Ви просто злитеся на нього, як я злюся на Раїну, тому що вона померла. Але якби вона повернулася, я б їй це простила.
— Ні. Я не зможу знову довірити Річарду своє серце. Він пішов від мене після того, як заприсяг любити мене завжди, незважаючи ні на що. Він не витримав випробування. Я ніколи не думала, що він може зі мною так вчинити. Я думала, що серце моє в безпеці поряд з ним, але це було не так.
Бердіна обняла її і повернула до себе.
— Мати-сповідниця, насправді ви так не думаєте. Якщо ви дійсно любите його, то і ви повинні йому довіряти.
По щоках Келен котилися сльози.
— Я не можу, Бердіна. Занадто багато було зруйновано. Та це вже й не важливо.
Минуло вже кілька тижнів. Чума скінчилася. Річард ніколи не повернеться. Він ненавидить мене за те, що я зробила. На його місці я відчувала б себе точно так само і теж би його не пробачила. Я не можу йому довіряти, але знаю, що і він мені ніколи довіряти не зможе.
Бердіна ніжно поклала її голову собі на плече.
— Не закривай свого серця, Келен. Прошу тебе, не закривай. Ти — сестра по ейджу. Як твоя сестра я благаю тебе не робити цього.
— Все це не має значення, — прошепотіла Келен. — Я не можу бути з ним, незалежно від того, що я думаю, чого бажаю або на що сподіваюся. Я повинна забути Pічарда. Духи змусили мене стати дружиною Дрефана. Я присягнулася і повинна поважати клятву, яку я дала. І Річард теж повинен поважати мою клятву.
62
Розбуди його! — Наказав голос у неї в голові. Верна скрикнула. Немов тисячі ос накинулися на неї і почали жалити. Вона відчайдушно плескала себе по руках, по ногах, по плечах і закричала від болю і страху.
Розбуди його! — Знову пролунав голос у неї в голові.
Голос його превосходительства.
Верна намочила ганчірку в ковші і кинулася до Уоррена, який лежав без свідомості на довгому столі. Тремтячими руками вона прикладала ганчірку до його чола і щік і прокричала:
— Уоррен! Уоррен, будь ласка, отямся! Уоррен! — Він застогнав у маренні. Вона притиснула мокру ганчірку до його губ. Вона смикала його, цілувала, намагалася надати йому сил за допомогою свого Хань.