Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: ООО Издательство “Добрая книга”
- ISBN: 978-5-98124-561-9
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)». Краткое содержание книги:
- Людину в космос першими пошлемо! Корольов до кінця року обіцяв.
- Африка прокидається!
- Азія прокидається!
- Латинська Америка прокидається! На Кубі Фідель соціалізм побудує!
І висновок: пора! Пора капіталізму кінець покласти!
Зовсім недавно, 14 січня 1960 року сяючий Микита Хрущов з трибуни сесії Верховної Ради СРСР оголосив, що минулий 1959 рік увійде в історію як перший рік розгорнутого будівництва комунізму в Радянському Союзі. Перша фаза комунізму буде побудована до 1970 року, остаточний тріумф - до 1980 року.
Але комунізм не може існувати поряд з жахливим утиском людей у капіталістичних країнах. Пора з цим закінчувати.
5
Начальник ГРУ генерал армії Сєров Іван Олександрович підняв трохи обважнілу голову, хитнув нею, відганяючи легкий хміль. Що він чує? Пора кінець покласти? Це якими силами?
Різка була людина Іван Олександрович. Правив жорстко. Любив розстріли. Любив не порожню неуважність при виконаннях вироків, але активну і творчу в них участь. Любив підлеглим приклад показати: ось як треба! Стріляти в улоговинку, де череп з хребтом сходиться.
Все життя за Хрущовом ішов Іван Олександрович, як за криголамом. Підтримував його завжди і у всьому. Дружна група штовхала Хрущова вгору, а він, діставшись трохи вище, тягнув за собою групу.
Раніше в групі ще й Жуков був. Він-то й врятував Хрущова в 1957 році. Але понесло Жукова. Довелося викинути його зі зграї.
Все б добре, але заносить і самого Хрущова. Ох, як заносить. Він все ніяк Кузькіну мать забути не хоче. Подивився начальник ГРУ в очі Брежнєву Леоніду Іллічу, найвірнішому соратнику Хрущова. Нічого цікавого не побачив. Подивився в очі Козлову Фролу Романовичу, Малиновському, Бірюзову, Недєліну. І тут раптом напоровся на погляд Варенцова.
І вони зрозуміли один одного.
6
Наступної неділі на дачі Головного маршала артилерії Варенцова дим коромислом. Під великою яблунею кухар шашлики смажить. Запах на весь сад, на весь ліс. Музика гримить. Гості модну пісню кричать про те, як по нічному місту бреде тиша.
А в Головного маршала артилерії Варенцова серйозна розмова з начальником ГРУ генералом армії Сєровом. Вони вбік відійшли.
- Микита з ланцюга рветься. Щоб дров не наламав.
- Наламає.
- Ти знаєш, Іване Олександровичу, все може бути набагато серйозніше, ніж нам видається.
- Він щось затіває, і це може погано скінчитися. Для всіх нас. Для всіх.
- Треба подумати над варіантами.
7
16 травня 1960 року в Парижі відбулася зустріч лідерів чотирьох держав: Радянського Союзу, США, Великобританії, Франції. Головне питання - Берлін.
У Другій світовій війні Німеччина була розгромлена і розділена на чотири зони окупації: радянську, американську, британську та французьку. Крім того, Берлін, який знаходився в радянській зоні, теж був розділений на чотири сектори, і теж - на радянський, американський, британський і французький.
Три зони Німеччини, які були окуповані західними союзниками, злилися до Федеративної Німеччини. Три сектори Берліну стали Західним Берліном.
А Західний Берлін став скалкою в тілі соціалізму.
В радянській зоні тріумфувала соціальна справедливість, а в Західній Німеччині - експлуатація людини людиною, капіталістичне рабство. Тому вже через кілька років після війни життя в Західній Німеччині та в Західному Берліні стали разюче відрізнятися від життя у Східній Німеччині та в Східному Берліні.
І німці східні побігли на Захід.
Кордон між Німеччиною Східною та Німеччиною Західною вдалося перекрити. Але що робити з Берліном? Це єдине місто, в якому знаходиться столиця соціалістичної держави - Німецької Демократичної республіки, і тут же, через кілька кварталів, - огидний, капосний, мерзенний, паскудний, гниючий, нудотний капіталізм з шикарними магазинами, в яких все є.
Східні німці приїжджали в столицю своєї соціалістичної держави і переходили через вулицю в смердючий капіталізм. Там просили політичного притулку. Потім літаком - до Західної Німеччини.
Щоб вирватися з соціалістичного «раю», треба було за будь-яку ціну перетнути прикордонну смугу, як зробила ця жінка (на знімку - ліворуч), яку не встигли наздогнати радянські військовослужбовці (праворуч), що переслідували її. Західнонімецькі поліцейські, оголивши пістолети «Вальтер», рятують утікачку, заступаючи шлях переслідувачам. Знімок зроблений до зведення Берлінської стіни; після його появи так просто втекти зі Східного Берліна в Західний стало вже неможливим.