Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

Фрол Романович правив країною. Офіційно він лише № 2 в керівництві Радянського Союзу. Насправді - дещо більше того. Фрол Романович вловив невблаганний потяг товариша Хрущова до офіційних візитів за кордон і цим потягом скористався.

За роки свого правління Хрущов побував у Китаї, двічі у Франції, двічі у США, у Швейцарії, Ірані, Гані, Індонезії, Гвінеї, Афганістані, Судані, Єгипті, Алжирі, Бірмі, Тайланді, Індії, кілька разів у Фінляндії і так далі і так далі. Його візити були не просто тривалими, але затяжними, з оглядом численних пам'яток, відвідинами заводів, ферм, університетів, мітингів, концертів, бенкетів, з їздою як на слоні, так і на верблюді. І якщо в Америку - то на океанському лайнері, до Великобританії - на крейсері.

А вже ті країни, які лежали під гусеницями радянських танків, - Польщу, Угорщину, Болгарію, Румунію, Східну Німеччину, Чехословаччину, Монголію - Хрущов вважав своїм обов'язком відвідувати ледве не щороку.

І по своїй країні він роз'їжджав без зупинок. А країна в нас, треба віддати належне, велика. Ось Хрущов - на бавовняних плантаціях Узбекистану, а ось - на будівництві Кременчуцької ГЕС, то він у нафтовиків Баку, то у шахтарів Донбасу. Він спостерігав за навчаннями флоту, в пустелі давав поради будівельникам Великого Каракумського каналу, вчив творців важкого танка ЙС-7 основам сучасного бою.

Тут ще й візити чужоземних гостей. То з Непалу, а то з Індії, ось Фідель з Куби прилетів на півтора місяця, а ось Ахмед з Алжиру. Особливий випадок - гості з розбудженої Африки. Ті до нас колоною йшли, косяком, змінюючи один одного. І все - під фанфари і державні гімни, з промовами й урочистими маршами почесної варти, з проїздом по вулицях радісної Москви, з відвідуванням Мавзолею Леніна й урочистим покладанням вінків, з врученням орденів дорогим гостям, з нескінченними прийомами і бенкетами, з підписанням протоколів та угод , з роздачею незліченним друзям кораблів і літаків, танків і бронетранспортерів, гармат і мінометів, тракторів і комбайнів, домобудівних комбінатів та унікальних технологій.

Фрол Романович Козлов все це вітав: давай-давай, Микито Сергійовичу, мир-дружба! Ось ще тобі і в Австралію не завадило б. На кенгурині зграї помилуватися. Тижнів би на два-три...

Хрущов подорожував, Козлов правив країною, не сперечаючись з Хрущовом, підтакуючи, копіюючи його навіть у дрібницях, не випинаючи в його присутності ні своєї влади, ні своїх задумів, ні все більшого зростання впливу на державний апарат, але наполегливо і твердо просуваючи власну лінію, розставляючи своїх людей. Ось тільки у Збройних Силах у нього не було опори. Тому Фрол Романович дружний з генералами і маршалами. Він частий і вдячний гість на генеральських узливаннях. Він не суперечить і не сперечається. Він уважно слухає, він вникає, він піклується.

У верхах Збройних Сил багато хто зрозумів ситуацію, що склалася, і по гідності її оцінив. Тому присутність цієї абсолютно цивільної людини в компанії фронтовиків не виглядала дивною. Швидше навпаки: маршали й генерали святкують разом зі своїм Верховним головнокомандувачем, хоча він і суто цивільна людина, хоча посаду таку він поки офіційно й не займає.

Все в той день було там так, як і скрізь у нас, коли разом збиралися бойові друзі: байки, підколи, пісні про темну ніч і про вогонь у тісній грубці. Правда, співали без гармошки.

А фронтова доза - це святе.

Випили. Закусили. Ще випили. Випили за новоспеченого очільника держави Голову Президії Верховної Ради СРСР генерал-лейтенанта Брежнєва Леоніда Ілліча.

З теми війни якось непомітно, але абсолютно неминуче перескочили на тему збитого американського літака.

І Микиту понесло: літак-невидимка, а ми його - першою ракетою! Та ми їм - Кузькіну мать!

Загинає пальці Хрущов:

- Перша у світі міжконтинентальна балістична ракета - наша!

- Перший супутник - наш!

- Бомбу скоро зробимо, якої ні в кого в світі немає!