Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації
- Автор: Пилског Стурла
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-6-1712-9172-0
- Переводчик: Вікторія Савчук
- Жанр: Здоровье
Электронная книга - «Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації». Краткое содержание книги:
Ерекція здебільшого пов’язана з сексуальним збудженням та задоволенням. Але іноді добра буває забагато, тоді ерекція стає проблемою.
Пріапізм, або затяжна ерекція, – стан тривалої й болісної ерекції без жодної сексуальної стимуляції. Це потенційно серйозний стан. Якщо ерекція затягнеться довше, ніж на чотири години, може настати затяжна втрата еректильної здатності, а у результаті – хронічна імпотенція. Пріапізм може також призвести до утворення рубців, які змінюють зовнішній вигляд та функціонування пеніса.
Найстаріший опис цього стану знаходимо в одному з перших медичних творів – у знаменитому папірусі Еберса, створеному близько 1550 року до Р. Х. Там написано про симптоми та лікування довготривалої ерекції, з якою в ті часи боролися за допомогою льону, чорної блекоти і кавуна.
І хоча прадавнім єгиптянам було знайоме це явище, власної назви воно не мало, аж поки на арену не вийшли давні греки. 300 року до Р. Х. учений Деметрій Апамейський описав цей стан і дав йому дві назви на основі грецької міфології – пріапізм та сатиріазис. Перший термін походить від бога плодовитості Пріапа, відомого своїми сексуальними апетитами, який був імпотентом. Назва «сатиріазис» походить від раніше згадуваних сатирів. До наших днів збереглася лише перша назва – пріапізм.
Існує три категорії цього стану: ішемічний, неішемічний і пріапізм, що рецидивує. Ішемічний пріапізм виникає через нестачу кисню, коли кисень не надходить до тканин тіла крізь кров у достатній кількості, як при інфарктах серця, мозку і гангренах. При ішемічному пріапізмі кров не відпливає назад від пеніса, як зазвичай. У результаті вона назбирується, тоді в пенісі піднімається тиск. За якийсь час тиск настільки зростає, що нова кров припиняє надходити, у тканині починає бракувати кисню. Це найпоширеніший вид пріапізму, а також найнебезпечніший. Причини часто не відомі, однак факторами ризику є зловживання алкоголем та наркотиками.
За неішемічного пріапізму кровотік крізь пеніс вільний, але настільки, що підтримується постійна ерекція. Посилення циркуляції часто виникає крізь псевдосполучення між губчастими тілами і великими кровоносними артеріями пеніса. Цей стан зазвичай не спричинює сильних болів і здебільшого минає сам. Оскільки до пеніса весь час надходить свіжа, збагачена киснем кров, загрози гангрени немає. Цей тип пріапізму трапляється рідко, і він спостерігається зазвичай при травмах пеніса або зони між мошонкою і відхідником. З-поміж іншого цей стан був описаний після ДТП на велосипеді, коли пацієнт із силою впав на раму.
Пріапізм, що рецидивує, є підвидом ішемічного. Він трапляється вкрай рідко і виникає насамперед у чоловіків, які страждають на хворобу крові, що має хитромудру назву «серповидноклітинна анемія».
Незалежно від типу пріапізм – рідкісна хвороба, проте якщо вона виникає – це невідкладний медичний стан, який вимагає лікування. Спершу можна спробувати охолодити пеніс мішечками з льодом або холодним душем. Досвід показує, що допомагає фізична активність, наприклад легкий біг. Якщо це не спрацює, слід звертатися до лікарів, оскільки вірогідність серйозних ускладнень з часом зростає.
Загалом не слід чекати довше години, перш ніж їхати до лікаря. Для припинення такої впертої ерекції спершу намагаються звузити кровоносні судини, які постачають кров до пеніса. Це робиться введенням речовини під назвою ефедрин просто в пеніс. Іноді ерекція «не здається» навіть після цього. Тоді намагаються зменшити тиск через кровопускання з пеніса за допомогою великих шприців, які вводять крізь головку. Якщо ж і це не дає бажаного результату, вдаються до серйознішої хірургії. Хірург мусить прорізати собі шлях до більших кровоносних артерій і вивести кров, перш ніж вона потрапить до пеніса. Якщо доводиться зайти так далеко, ерективна здатність, як правило, зникає назавжди. Добре хоч, що потреба в такій радикальній хірургії виникає рідко.
У Стародавньому Єгипті мастурбацію сприймали як божественну місію. Давні єгиптяни щиро вірили, що бог Атум створив світ за допомогою сперми, яку отримав онануючи. Це дало початок одному із завдань фараонів: здійснювати щорічне «ручне полювання в Нілі» для забезпечення добрих урожаїв.
Така практика була природною, якщо не обов’язковою, і в Давній Греції. Зображення чоловіків, які мастурбують, прикрашають численні вази і настінні малюнки цього періоду. Грецький філософ Діоген нібито навіть задовольняв себе перед широкою публікою, щоб проілюструвати, наскільки свободолюбною і цінною є ця здатність.