Знахідка у бібліотеці
- Автор: Кристи Агата
- Язык: украинский
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Знахідка у бібліотеці». Краткое содержание книги:
— Ну, скажу вам, хитре чортеня! А втім… сивина в голову, біс у ребро.
— Вас це приголомшило, так?
— Звичайно. Якщо старому закортіло когось удочерити, то чому він не вибрав дівчину з своїх кіл?
— З вами Рубі про це не розмовляла?
— Ні, ніколи. Я тільки знав, що вона від чогось у захваті, оце й усе.
— А Джозі?
— О, Джозі, мабуть, знала, що діялось. Цілком можливо, що вона сама все улаштувала. Джозі не дурна. Вона робила ставку на Рубі.
Гарпер кивнув головою. Так, це Джозі запросила її сюди. І вона ж, без сумніву, робила все, щоб зблизити дівчину з Джефферсонами. Не дивно, що Джозі була така знервована, коли того вечора Рубі не вийшла танцювати, а Конвей Джефферсон підняв паніку. Джозі бачила, як руйнуються її плани.
— Рубі вміла, на вашу думку, тримати таємницю? — спитав Гарпер.
— Як і більшість жінок. Вона не дуже розводилась про особисті справи.
— Дівчина коли-небудь згадувала про… про якогось свого колишнього приятеля… що, може, навідувався сюди чи про такого, з ким у неї були ускладнення? Ви, гадаю, розумієте, що я маю на увазі?
— Цілком. Наскільки я знаю, таких у неї не було. Принаймні вона про це не згадувала.
— Дякую. А тепер розкажіть, будь ласка, в довільній формі, але якомога детальніше — про той вечір.
— Гаразд. О десятій тридцять ми з Рубі танцювали.
— Ви не помітили тоді в ній чогось незвичайного? Раймонд замислився.
— Здається, ні. Я не знаю, що було потім. Я танцював з іншими партнерками. Але добре пам’ятаю, що в танцювальній залі її не було. Опівночі вона не з’явилася. Я був дуже роздратований і пішов сказати про це Джозі — вона грала в бридж з Джефферсонами. Але Джозі й гадки не мала, куди поділася Рубі, і, думаю, ця звістка її не втішила. Я помітив, як вона глипнула на містера Джефферсона. Я вмовив музикантів заграти інший танок, а сам пішов до адміністрації й попросив, щоб вони там зателефонували Рубі. Трубки ніхто не брав. Я повернувся до Джозі. Вона сказала, що Рубі, мабуть, спить у себе в кімнаті. Припущення ідіотське, інакше його не назвеш, але розраховане воно було, певна річ, на Джефферсонів. Джозі пішла зі мною і сказала, що треба піднятися до Рубі разом.
— Гаразд, містере Старр. А що вона говорила, коли ви залишилися вдвох?
— Наскільки я пригадую, вона була дуже люта й заявила: «Бісове дитя! Невже вона таке втнула! Рубі втратить усі свої шанси. З ким вона? Ти не знаєш?» Я відповів, що й гадки не маю. Останнє, що я бачив, як вона танцювала з Бартлеттом. А Джозі сказала: «Невже вона з ним? Що вона собі думає? Невже з отим кіношником?!»
— Кіношником? Хто він? — різко запитав Гарпер.
— Я не знаю, як його звати. Він тут ніколи не жив. На вигляд досить показний — чорнявий і схожий на актора. Має якесь відношення до кінопромисловості — здається, так він сказав Рубі. Раз чи двічі приїздив сюди вечеряти, потім танцював з Рубі, але я не думаю, що вона його добре знала. Тому я й здивувався, коли Джозі згадала його. Я відповів, що не певен, чи був він звечора в ресторані. А Джозі промовила: «Так, але з кимось же вона пішла! Що я тепер скажу Джефферсонам?» Я поцікавився, яке до цього діло Джефферсонам. А Джозі сказала: діло, мовляв, є. А тоді додала, що повік не пробачить Рубі, якщо та чкурнула й усе зіпсувала.
На той час ми вже ввійшли в кімнату Рубі, але її там, звісно, не було. Одначе Рубі туди заходила, бо сукня, в якій вона танцювала, лежала впоперек стільця. Джозі зазирнула в шафу й сказала, що дівчина, видко, одягла стару білу сукню. На наш іспанський танець вона одягала звичайно чорну вельветову сукню. Я був лютий, що Рубі мене так підвела. Джозі заспокоїла мене й сказала, що танцюватиме зі мною сама, аби лиш не лаявся старий Прескотт. Вона пішла до себе перевдягатись, потім ми спустилися вниз і танцювали танго — вишукане й досить показне, але не дуже виснажливе як для її коліна. Джозі дуже ризикувала, адже коліно в неї боліло, я бачив. Потім вона попросила мене допомогти їй заспокоїти Джефферсонів — мовляв, це дуже важливо. Звичайно, я зробив, що міг.
Старший поліційний офіцер Гарпер кивнув головою і подякував містерові Старру. «Ще й як важливо! П’ятдесят тисяч фунтів стерлінгів…» — подумав Гарпер. Він дивився, як Раймонд Старр, прихопивши сумку з ракеткою й тенісними м’ячами, граційно рушив сходами тераси вниз. Місіс Джефферсон, також із ракеткою в руці, приєдналась до нього, і вони пішли на тенісний корт.
— Вибачте, сер.
Поруч стояв збуджений сержант Гіггінс. Гарпер, прокинувшись від роздумів, стривожено глянув на нього.
— Вам дзвонили з управління, сер. Вранці якийсь робітник бачив біля кар’єру яскравий вогонь. А півгодини тому там знайшли спалений автомобіль. Це милі дві звідси. Всередині рештки обвугленого тіла.