Втеча майстра Пінзеля

— Можливо це був не класичний гриф, а напівгриф, грифон? — припустив добродій у катівському каптурі.

— Хай там як, але ми тепер знаємо з чим маємо справу, — зауважив Достойний Майстер. — Я так вважаю, мої достойні брати: сам факт того, що якісь люди століттями полюють на цю реліквію, підтверджує її неабияку метафізичну цінність. Ми зараз не будемо робити здогадок: Інквізиція, скажімо, чи не Інквізиція полює за реліквією… Це, зрештою, не так вже й важливо. Важливо те, що наші брати у Німеччині і Франції давно здогадувалися про існування врятованого від Філіпа Довіку Проклятого[35] та збереженого у таємниці містичного Спадку Тамплієрів. А нам з Вами пощастило зустріти охоронця частини того Спадку. Й сталося так, що цей охоронець потребує нашої негайної допомоги. Брати мої, ми мусимо надати йому допомогу.

— Перепрошую, Достойний, але ж… При всій моїй повазі, ми не зможемо самостійно ухвалити такого рішення, — похитав каптуром брат-тайлер.

— Дозвольте до слова, брати, — рішуче втрутився кавалер Анцо й не чекаючи дозволу висловився, супроводжуючи свої зауваги емоційними жестами:

— Вважаю, що ще небезпечніше почати зараз от листування з Великою Ложею. Шпигуни австрійської поліції перечитують майже всю кореспонденцію, яка йде через землі Імперії. А серед кур'єрів можуть виявитися зрадники. Брати мої, я наголошую на тому, що ціна помилки надзвичайно висока. Надзвичайно… Я дозволю собі нагадати цьому шанованому зібранню, що у випадку нашого провалу реліквія Гіса Цивілія може стати страшним знаряддям боротьби проти всіх гностиків[36].36 Якщо святенники, не допусти Боже, заволодіють реліквією, вони негайно проголосять її горезвісною шкірою демона Бафомета, речовим та незаперечним свідченням диявольського походження нашої Традиції. В них навіть з'явиться підстава скликати спеціальний Собор або ж щось подібне для оголошення екуменічного прокляття[37] усім древнім та новітнім гностичним згромадженням, що нині працюють на поширення Світла. Під ударом опиняться не тільки залишки Ордену Храму, але й уся наша європейська мережа, розенкройцери, філалети та брати-гормогони. Справа Свободи зазнає втрат у всій Європі.

— Та й у всьому світі. — додав Достойний Майстер.

У підземеллі запала мовчанка. Всі відчули тягар тієї вселенської відповідальності, що впала на маленьке товариство станиславівських гностиків. Полегшало тільки Майстрові Пінзелеві. Він знову почувався частиною Великої Справи. Часи самотності минули, і Майстер із задоволенням сказав самому собі: «Все було недарма, Хуане. Недарма».

— Можна, поки що, сховати реліквію тут, у наших землях, — припустив Михал.

— Можна, — погодився Достойний Майстер і звернувся до Пінзеля: — А ви, охоронцю, що думаєте з цього приводу?

— Я довго міркував про це, — сказав той. — Ба, більше, я, здається, знайшов оригінальний спосіб, як зберегти Паладіум у таємниці. Його вже не можна зберігати згорнутим у скрині. Він від того гниє. Тому я зробив скульптуру з двома фігурами: жіночою і грифа. Цю скульптуру я назвав «Дві Величні та Рівноправні Свободи, що вбивають одна одну». Кавалер Анцо її бачив. Фігура грифа помальована срібною фарбою. Якщо натягти на неї шкіру і закріпити, то ніхто ніколи не здогадається, що це справжня шкіра, а не покриття. Тільки треба, щоб скульптура стояла в сухому провітрюваному приміщенні; й так стояла, щоб ніхто не замацував шкіру доторками. Й не дихав біля неї. А ще слід призначити молодих охоронців Паладіуму на майбутні десятиліття.