Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.

Д.І. Крупко також вважає, що об'єктом злочинів, передбачених ст. 364–370 КК, є нормальне функціонування державного і громадського апарату, організацій, підприємств і установ (незалежно від форм власності)[99], а злочину, передбаченого ст. 368, також і авторитет цих органів[100].

Загального визначення злочинів у сфері службової діяльності за КК України 2001 р. П.С. Матишевський не дає, а лише зазначає, що до цієї групи злочинів «віднесені тільки такі види суспільно небезпечних діянь, що 1) вчиняються службовими особами (лише щодо своєрідного «двоєдиного» злочину, яким є давання хабара, яке не буває без одержання хабара і приватною особою), і які 2) порушують функції державних або самоврядних органів, підприємств, установ чи організацій, незалежно від форми власності в будь-яких галузях їх діяльності»[101].

М.Й. Коржанський вважає, що всі посадові злочини (незважаючи на те, що у КК 2001 р. розділ XVII його Особливої частини називається «Злочини у сфері службової діяльності», а суб'єкти цих злочинів іменуються службовими, а не посадовими особами, як це мало місце у КК 1960 р. з 11 липня 1995 р., М.Й. Коржанський іменує злочини у сфері службової діяльності посадовими, а службових осіб — посадовими особами — П.А.) посягають на державне чи громадське управління як певну систему суспільних відносин, а безпосередніми об'єктами цих злочинів можуть бути, поруч з державним чи громадським управлінням, також відносини власності, система господарювання, особа, громадська безпека та деякі інші важливі суспільні цінності, блага, і дає таке визначення цієї групи злочинів: «Посадовими називаються злочини, що вчинюються посадовими особами з використанням наданих їм законом прав і повноважень на шкоду інтересам служби, або невиконання чи неналежне виконання ними своїх посадових обов'язків»[102].

Визначення родового об'єкта злочинів у сфері службової діяльності, як і їх безпосередніх об'єктів, на мій погляд, можливе за різними критеріями, залежно від того, якому різновиду цінностей, як об'єкту кримінально-правової охорони, ми будемо надавати перевагу. По-перше, виходячи із визначених законом в ст. 364, 365 та 367 КК об'єктів кримінально-правової охорони, заподіяння істотної шкоди яким є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони передбачених ними складів злочинів, саме їх у сукупності і можна вважати об'єктом кримінально-правової охорони, а відтак, і родовим об'єктом злочинів у сфері службової діяльності. Але у такому разі повинне бути іншим формулювання тексту статей КК, поміщених у розділі «Злочини у сфері службової діяльності»: спочатку має вказуватись об'єкт кримінально-правової охорони, а потім міститись вказівка на те, що шкода йому заподіюється службовою особою в процесі реалізації (здійснення), виконання нею своїх повноважень. По суті, такі норми мають бути сформульовані як спеціальні за ознакою спеціального суб'єкта їх вчинення — службовою особою, тобто як кваліфіковані види складів злочинів, сформульованих у статтях інших розділів Особливої частини КК, основними безпосередніми об'єктами яких є ті чи інші охоронювані законом права, свободи і інтереси людини і громадянина.