Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.

Жодна із концепцій об'єкта злочину, на мою думку, не може вважатися єдино правильною («істиною в останній інстанції»), кожна із них має право на існування, оскільки має як позитивні, об'єктивно безспірні моменти, так і спірні чи неприйнятні моменти, перш за все з методологічної точки зору.

На мій погляд, принциповим є не те, що ми будемо вважати об'єктом злочину — суспільні відносини, цінності, соціальні цінності, блага, правові блага чи інтереси, а вирішення питань: І) про структурні елементи (структуру) названих категорій, їх зміст та прикладне значення; 2) чи можуть визнаватись об'єктом конкретних злочинів (групи злочинів) окремі структурні елементи того, що визнається об'єктом злочину; 3) як співвідносяться поняття «об'єкт злочину», «об'єкт кримінально-правової охорони», «об'єкт злочинного впливу»; 4) як співвідносяться поняття «об'єкт злочину» та «предмет злочину» і яке місце останнього, як і самого об'єкта злочину, у структурі юридичного складу конкретного злочину; 5) у чому суть шкоди, яка заподіюється об'єкту кримінально-правової охорони, та чи є вона обов'язковою ознакою всіх складів злочинів (як матеріальних, так і формальних), чи лише так званих матеріальних складів злочинів, тобто чи є безнаслідкові злочини; 6) який механізм заподіяння шкоди об'єкту кримінально-правової охорони та критерії визначення її розміру.

Від вирішення цих питань залежить, зокрема, систематизація окремих злочинів у Особливій частині Кримінального кодексу, об'єднання їх у певні групи, найменування структурних частин Особливої частини Кримінального кодексу та його окремих статей, вживаної законодавцем термінології при описанні ознак складу злочину тощо.