Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих». Краткое содержание книги:
Адже Тьма, знищена одного разу, чекає лише часу, щоб повернутися знову. Чекає і набирається сил.
Забув, забув про це Річард Сайфер, Шукач Істини! Бо переміг він шимів, підземних духів, і повернув у світ магію. А з магією повернулося в світ і приховане досі Зло.
І на волосині висить тепер не тільки життя коханої Річарда Келен, але й доля всього світу. Бо соноходець Джеган, переможений одного разу, жадає помсти, і тепер влада його — набагато могутніша, ніж раніше. Знову вирушає Шукач Істини битися з силами Тьми. Відправляється, щоб перемогти — або загинути. Відправляється, щоб своєю кров'ю заслужити право на осягнення Шостого Правила Чарівника.
— Але ти розумний чоловік, Річард Сайфер. Я не такий розумний, як ти.
Річард постукав пальцем вуглекопа по лобі.
— Фаваль, ось тут, у твоїй голові, у тебе досить мізків, щоб знати, що тобі слід робити. Ти вже сказав мені, чому Орден ніколи не зможе дати людям краще життя, вказуючи всім і кожному, як їм слід жити. Ти сам до цього додумався. Ти, вуглекоп Фаваль, куди розумніше Ордена.
— Ти так думаєш, Річард Сайфер? — Просяяв Фаваль. — Мені ніхто раніше ніколи не говорив, що я розумний.
— Ти досить розумний, щоб вирішити для себе, що тобі робити і які можуть бути наслідки.
— Я боюся за дружину, невістку і всіх наших дітей. Мені не потрібен Орден, але я боюся того, що може статися з ними, якщо мене заарештують. Як вони будуть жити?
Річард завантажив у фургон чергову корзину.
— Фаваль, послухай мене. Повстання — небезпечна справа. Якщо ти хочеш взяти участь у повстанні, то повинен точно знати, чого хочеш добитися, бути готовим віддати життя за свою свободу.
— Правда? Ти так вважаєш, Річард Сайфер? — Останні іскорки надії згасли.
— Фаваль, залишайся вдома і роби вугілля. Пріску потрібне вугілля. Орден заарештує учасників, і всій цій колотнечі прийде кінець. Ти хороша людина. І я не хочу, щоб тебе заарештували.
Фаваль заусміхався.
— Добре, Річард Сайфер. Раз ти так говориш, то я залишуся тут і буду палити вугілля.
— От і чудово. Я приїду завтра вночі. Тільки, Фаваль, якщо завтра все ще буде неспокійно, можливо, я не зможу до тебе добратися. Якщо демонстранти все ще будуть на улицях і дороги будуть перекриті, я просто не зможу проїхати.
— Я розумію. Ти приїдеш, як тільки зможеш. Я довіряю тобі, Річард Сайфер. Ти жодного разу мене не підводив. Річард посміхнувся.
— Послухай, якщо вони завтра влаштують повстання і я не зможу приїхати, то ось тобі гроші за наступну партію. — Він простягнув вуглекопу ще одну срібну монетку. — Не хочу, щоб дроворуби перестали рубати для тебе ліс. Плавильникам потрібне вугілля.
Фаваль захихотів у щирому захваті. Він поцілував монетку і сунув її в чобіт.
— Вугілля буде готове. А тепер давай я допоможу тобі закріпити корзини.
Фаваль був не єдиним вуглекопом, з яким торгував Річард. Він працював з цілою групою — щоб плавильникам вистачало вугілля. Все це були прості трудяги, які намагалися звести кінці з кінцями. Вони старалися як могли вижити під ярмом Ордена.
На продажу вугілля плавильникам Річард заробляв небагато, але надолужував на продажу заліза і сталі, які купував у металургів. Доставка вугілля була лише невеликою побічною справою, щоб заповнити ніч, коли вже він все одно роз'їжджав на своєму фургоні. Все, що Річард заробляв на вугіллі, здебільшого йшло на хабарі. Непогано заробляв він на руді, ртуті, солі, добавках, глиноземі, свинцю, сурмі і всьому іншому, чого потребували плавильні, але на що не могли отримати ордер або добитися доставки, коли це потрібно. Тут для Річарда роботи було куди більше, ніж він міг осилити. Це дозволяло йому оплачувати утримання коней, і ще трохи залишалося. Сталь же і залізо приносили чистий прибуток.
До того часу, коли він дістався до плавильні з партією вугілля, Пріска, м'язистий старший металург, вже нетерпляче крокував по двору. Могутніми руками він схопився за край фургона. Він заглянув всередину.
— Давно пора!
— Мені довелося з годинку постояти по дорозі від Фаваля, поки міські гвардійці перевіряли вантаж.
— Виродки! — Махнув м'ясистою рукою Пріска.
— Та досить тобі, заспокойся, все гаразд. Вони нічого не взяли. Я привіз все. Металург зітхнув.
— Чесно тобі скажу, Річард, дивно, що мої печі ще горять.
Річард ризикнув поставити небезпечне питання:
— Ти не замішаний в… заворушеннях в місті, а?
Пріска деякий час уважно дивився на Річарда.
— Річард, настають зміни. Зміни на краще.
— Які зміни?
— Почалося повстання.
Річард відчув, як іскорка надії розгорається знов, але цього разу сильніше. Надії на свободу не для себе, бо сковуючі його ланцюга були куди міцніші, а для тих, хто жадав здобути свободу. Фаваль — хороша людина, справжній роботяга, але далеко не так розумний і могутній, як Пріска. Пріска знав куди більше, ніж здавалося можливим для нього знати. Пріска сказав Річарду імена всіх чиновників, які за хабарі видавали потрібні папери, і порадив, скільки кому давати.
— Повстання? — Перепитав Річард. — Заради чого?
— Заради нас. Заради людей, охочих мати можливість жити так, як хочуть. Починається нова ера. Нині вночі. Взагалі кажучи, вже почалося. — Повернувшись до будівлі, він відчинив двері. — Коли доберешся до Віктора, обов'язково дочекайся його, Річард. Йому треба з тобою поговорити.