Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих». Краткое содержание книги:
Адже Тьма, знищена одного разу, чекає лише часу, щоб повернутися знову. Чекає і набирається сил.
Забув, забув про це Річард Сайфер, Шукач Істини! Бо переміг він шимів, підземних духів, і повернув у світ магію. А з магією повернулося в світ і приховане досі Зло.
І на волосині висить тепер не тільки життя коханої Річарда Келен, але й доля всього світу. Бо соноходець Джеган, переможений одного разу, жадає помсти, і тепер влада його — набагато могутніша, ніж раніше. Знову вирушає Шукач Істини битися з силами Тьми. Відправляється, щоб перемогти — або загинути. Відправляється, щоб своєю кров'ю заслужити право на осягнення Шостого Правила Чарівника.
Йорі з Річардом їздили на рудники за рудою для плавильні. Один раз з'їздили на піщаний кар'єр на схід від міста. На поїздку туди і назад пішов весь день. На наступний день вони доставили камінь в західну частину Притулку, де він був потрібен для опори. По той бік стін, біля зони, де працювали скульптори, виднілися шибениці. Штук п'ятдесят, а може, шістдесят. Судячи з усього, тут теж були репресії.
На зворотному шляху вони поїхали повз кузню. Річард зістрибнув з фургона, сказавши Іорі, що підніметься на пагорб пішки і приєднається до нього після повороту. Річард сказав, що йому потрібно сповістити коваля про наступну поставку.
Віктор обробляв молотом довгий сталевий брусок, тримаючи розжарений дочиста метал на ковадлі. Він підняв погляд і, побачивши Річарда, жбурнув метал у воду поруч з ковадлом. Метал зашипів.
— Річард! Радий тебе бачити!
Річард відмітив відсутність декількох робітників.
— Захворіли?
Віктор похмуро похитав головою.
Річард відреагував на звістку лише кивком.
— Радий, що в тебе все гаразд, Віктор. Я просто заскочив переконатися, що у тебе все добре.
— Я в порядку, Річард. — Коваль повісив голову. — Дякую за пораду. Інакше зараз я вже міг бути похований в небі. — Він махнув на Притулок. — Бачив? Багато скульпторів… Всі висять на шибеницях там, внизу.
Річард бачив тіла, але не збагнув, що це скульптори. Він знав, як вони ставилися до тих статуй, які витесували. Як їм було ненависно ліпити зображення смерті.
— Пріска?
Віктор лише скорботно похитав головою, занадто засмучений, щоб сказати вголос.
— Фаваль?
— Бачив його вчора. — Віктор тяжко зітхнув. — Він сказав, що ти велів йому сидіти вдома й палити вугілля. По-моєму, він збирається перейменувати одного з дітей в твою честь.
— Якщо Пріска… Що з твоєю особливою сталлю? Віктор вказав на затиснутий в щипцях брусок.
— Його заступник продовжить справу. Ти не можеш змотатися за сталлю? У мене не було поставок з дня хвилювань. Брат Нарев в мерзенному настрої. Йому потрібні залізні супорти для стовпів. Він висловився в тому смислі, що лояльний Ордену і Творцеві коваль уже зробив би їх. Річард кивнув.
— Думаю, вже досить спокійно. Коли?
— Взагалі-то можна завтра, але можу почекати і до післязавтра. Ще потрібно зробити кілька різців для тонкої роботи, а мені не вистачає людей, так що до післязавтра почекає.
— Значить, післязавтра. Думаю, до того часу буде вже безпечно.
Річард брів по вулиці додому, сонце сіло, але в сутінках видно було ще досить добре. Він міркував про Віктора, і тут з-за рогу з'явилися десять чоловік і заступили дорогу.
— Річард Сайфер?
На них не було форми міських гвардійців, але останнім часом це нічого не значило. Подейкували, що є спецкоманди, не в мундирах, які теж відловлювали заколотників.
— Вірно. Що вам потрібно?
Він зауважив, що у кожного під плащем меч. І кожен тримав руку на руків'ї засунутого за пояс кинджала.
— Як віддані Імперському Ордену офіцери ми зобов'язані заарештувати вас за підозрою у заколоті.
Коли Ніккі прокинулася, Річарда все ще не було. Вона невдоволено загарчала, потім перекинулася на спину і побачила, що крізь фіранки пробивається світло. Судячи з усього, розвиднілось зовсім недавно.
Позіхнувши, вона потягнулась, завівши руки за голову, і втупилася в стелю — чисту і свіжопобілену. І відчула, як у ній закипає злість. Її турбувала відсутність Річарда ночами, але заборонити йому працювати так посилено вона не могла, інакше відчула б себе шахрайкою. Адже в її наміри входило змусити його зрозуміти, як важко доводиться працювати простим людям, щоб зводити кінці з кінцями, щоб він зрозумів, що Орден — єдина надія простих людей поліпшити своє життя.
Вона попередила, щоб Річард не втручався в майбутні народні виступи. І була задоволена, що він не став сперечатися. Більш того, Річард начебто був навіть проти цих людей. Її здивувало, що під час демонстрацій він навіть не пішов на роботу. І велів Камілю і Наббі, причому в найсуворіших висловах, триматися подалі від цього повстання.
Тепер, коли повстання придушили, а влада заарештувала більшість заколотників, стало знову безпечно, і Річард нарешті зміг повернутися на роботу. Повстання було сильним потрясінням. Ордену потрібно буде докладати більше зусиль, щоб втовкмачити людям, що їх обов'язок допомагати тим, кому пощастило менше. Тоді не буде ніяких хвилювань на вулицях. Тому-то і прибрали багатьох чиновників — за те, що недостатньо трудилися на справу Ордена. Хоч якась користь від цього повстання.