Пожежник
- Автор: Хилл Джо
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: ТОВ «Видавнича група КМ-БУКС»
- ISBN: 978-617-7489-78-7
- Переводчик: Евгений Гирин
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Пожежник». Краткое содержание книги:
Скінчивши з Еллі, Гарпер перейшла до Ніка. Хлопець міцно спав і лише трохи супився, поки жінка накладала чотири шви йому на чоло. Голку вона використала ту саму, спершу її простерилізувавши, — затиснула між великим та вказівним пальцями і тримала, поки сталь пашіла від жару.
По тому Гарпер вийшла надвір трохи посидіти на ґанку, пороздивлятись ясне нічне небо. Часом здавалося, що котрась із зірок відділяється від небесного склепіння та з запаморочливою швидкістю поринає за край ночі. У темні години перед світанком цілі сузір’я розпадалися й переформовувалися, опадаючи яскравими рисками.
Врешті, у сірому світанковому світлі, крихітний вогняний горобець випірнув з-за дерев біля кладовища, пихнув і перетворився на хмарку диму. А за мить звідти ж з’явився Пожежник. Спотикаючись, він побрів геть від лісу й упав в обійми Гарпер.
Вигляд Пожежника її налякав. На його лівій вилиці красувалася довга рана: роз’ятрена чорна смоляниста смуга. Шия з одного боку була попечена, й опік мав дуже і дуже болючий вигляд. Від Джона тхнуло так, наче він викачався у згарищі, що лишилося від табору.
У лівій руці він тримав металеве відро, повне жарин.
— Я врятував її, — видихнув він. — Треба покласти її десь у безпечному місці й дістати деревини для вогню.
Він нестямно зиркав на Гарпер.
— Вона голодна.
Джон неохоче дозволив забрати в нього з рук відро. Бляшана ручка була гаряченна — навіть палюча, — але долоня Гарпер засяяла м’яким світлом, і болю жінка не відчула.
Вона поставила цеберко на сходи й повела Пожежника всередину.
Відключився Джон майже відразу, як вона скінчила зашивати йому порізану щоку. Гарпер лишила його на дивані, де той спав, загорнувшись у власну куртку замість ковдри.
Гарпер знову вийшла надвір, почуваючись напрочуд стомленою і напрочуд вагітною. В неї увесь час нила спина, а на додачу вона відчувала гострий біль у жіночих органах.
Відро, повне розпашілих жарин, стояло на останній сходинці, поряд з касетником. Мік Джаґґер, під акомпанемент гітарного басу, саме обіцяв, що прямує додому[168]. Вуглини яскраво пульсували у такт музиці, тьмяніючи та знову спалахуючи світінням.
Раптом Гарпер охопило бажання вдарити і перекинути відро у траву.
Та натомість вона віднесла його до великої металевої бочки, що стояла серед бур’янів позаду гаража, оточена купою сміттєвих баків. Гарп висипала жарини на гірку старого мотлоху: розколотих дощок, іржавих бляшанок з-під пива, промаслених ганчірок. Завирувало полум’я — сміття спалахнуло, тихо й пожадливо пихнувши. Гарпер відшукала кілька галузок та зогнилу колоду, яка кишіла жуками, і згодувала їх у жевриво.
— Це для чого? — спитала Рене. — Кулінаримо сьогодні на багатті?
— Радше одне з тих вогнищ, які розпалюєш, щоб пом’янути людину.
— Вічний вогонь?
— Сподіваюся, що ні, — відповіла Гарпер.
6
Вони спали на дивані позмінно, їли «Спам», пили молоко з бляшанок. У гаражі було тісно й спекотно, затхле повітря смерділо м’ясними консервами, бетоном і дизельним пальним. Вже скоро їм доведеться щось вирішувати з Ґілом. Ще день, і він почне розкладатися.
Коли сонце заходило, Гарпер вислизала через задні двері надвір, подихати свіжим повітрям. Під зірками вона почувалася краще. Ніч нагадувала Гарпер морську гладінь, що заковтувала її, теплий басейн, наповнений плинною пітьмою замість води. Гарпер зовсім не помітила, як навколо забуяла весна.
У сміттєвому баку стрільнуло. Гарпер повернулася і побачила Еллі, яка стояла над полум’ям, розглядаючи жарини зі збентеженим та наляканим виразом. Дівчина обхопила себе руками, стискаючи плечі.
— Ти як, тримаєшся? — запитала Гарпер.
Еллі розвернулася, відсторонено на неї поглянувши.
— Ні, — відповіла вона й пішла всередину.
Гарпер і собі поглянула на полум’я, та нічого, окрім вуглин, не побачила. Вона сіла на задньому ґанку. Полічила, скільки днів лишилося до пологів, а тоді перерахувала, щоб упевнитися. Виходило вісімнадцять, якщо все відбуватиметься вчасно. Бо іноді жінки народжують першу дитину з запізненням.
Вона слухала «Роллінґів», приклавши долоні до здоровецької кулі, на яку перетворився живіт. Та коли залунала пісня «Під нігтем»[169], вимкнула програвач. Усе своє життя Гарпер мріяла опинитися у світі, який би існував за законами діснеєвських мюзиклів початку шістдесятих, де важливі події, такі як перший поцілунок чи завершення порядкування на кухні, супроводжувалися обов’язковим сплеском танців та пісень. Якщо життя не могло бути як у «Мері Поппінс», то вона задовольнилася б і «Вечором важкого дня»[170]. Та, як виявилося, життя радше нагадувало одну з пісень «Роллінґів»: насолоди очікувати не доводилося; без упину дістаєш один удар за іншим; якщо ти жінка, то ти сука, місце якій під чиїмось нігтем; а якщо захочеться отримати маленького маминого помічника від лікаря, то ліпше мати срібло, бери або забирайся, і не проси співчуття, воно для диявола[171].
168
Алюзія на пісню «Прямую додому» (англ. «Goin’ Home»).
169
«Під нігтем» (англ. «Under My Thumb») — музична композиція гурту «The Rolling Stones» з альбому «Опісля».
170
«Вечір важкого дня» (англ. «A Hard Day’s Night») — британський музична кінокомедія режисера Ричарда Лестера, яка вийшла 1964 року. Головні ролі у стрічці зіграли музиканти гурту «The Beatles»: Джон Леннон, Пол Маккартні, Джордж Гаррісон та Рінґо Старр.
171
Гарпер упереміш згадує відомі пісні гурту «The Rolling Stones», зокрема «Я не можу отримати задоволення» (англ. «I Can’t Get No Satisfaction» ), «Один удар (у тіло)» (англ. «One Hit (To the Body)»), «Маленький мамин помічник» (англ. «Mother’s Little Helper»), «Ти отримала срібло» (англ. «You Got the Silver»), «Бери або забирайся» (англ. «Take It or Leave It») та «Співчуття до диявола» (англ. «Sympathy for the Devil»).