Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів». Краткое содержание книги:
Чому ж зараз це було не так?
Тому що вона не любить Дрефана, ось чому. І не просто не любить, а ненавидить. І не тільки за його руки, нишпорячі по Карі. У всій його зовнішності була якась фальш, а в синіх очах — віроломство. Раніше вона відчувала це, але не усвідомлювала, а ось зараз усвідомила.
І все ж різниця у відчуттях не залишалася для неї загадкою. Після тієї ночі між світами їй відчайдушно хотілося її повторити. Часом вона готова була віддати все за те, щоб бути з Річардом. За те, щоб знову випробувати цю насолоду. За те, щоб вгамувати пристрасть. Дрефан був ласкавий і обережний. Він співчував їй і хотів, щоб їй було добре. Вона так мріяла про насолоду — чому ж вона не отримала її хоча б трохи?
Дихання Дрефана вирівнялося. Келен лежала в темряві поруч зі своїм чоловіком і губилася в здогадах, чому не прийшов Храм? Вона виконала свою частину договору.
Але може бути, Річард її не виконав? Келен згадала, що говорила Надін, і гірко усміхнулася. Ні, Надін не дала б йому так просто заснути, вона простежила б, щоб Річард зробив те, що повинен був зробити. У чому Келен не сумнівалася, так це в її бажанні здійснити шлюб за всіма правилами.
Надін була красива жінка, а Річард знав, що повинен це зробити.
Чому ж Храм Вітрів не приходить?
Темне небо за вікнами, здавалося, кипіло, в повітрі стояла липка духота, але гроза чомусь не починалася. Келен витягнулася на соломі і закрила очі.
Ніч тяглася нескінченно. Де Храм Вітрів? Дрефан не робив спроб знову торкнутися її, і вона була йому вдячна за це. Він лежав на спині і чекав разом з нею.
Келен почала засипати, але її розбудив віддалений сміх Надін.
Келен захотілося вдарити Річарда. Чим він займався весь цей час? Він міг узяти Надін вже тричі. А можливо, брав. Можливо, коли Храм Вітрів не прийшов, він вирішив спробувати знову. Надін була б тільки рада. Келен відчувала, як у неї горять щоки. Вона знала, що Надін сміялася, щоб принизити Келен. Вона не могла кричати слів захоплення, але і сміх її був досить красномовний.
Дрефан тихо лежав поруч. Келен зітхнула. Рано чи пізно вітри прийдуть.
Вони зробили все як треба.
Як треба?
Як це говорила Кара?
Ви всі повинні зіграти свою роль — отримати задоволення.
Дрефан отримав задоволення. У всякому разі, був задоволений. Надін, без сумніву, теж. Річард — напевно.
А Келен — ні. Вона задоволення не отримала.
Вона відкинула цю думку. Ні, напевно, справа не в цьому. Вітри просто чекали Надін і Річарда. Скоро вони прийдуть.
Ніч тяглася; Келен згадувала слова Кари й знову і знову думала про те, як була з Річардом в обителі між світами. Вона одержала тоді насолоду, яку звичайна жінка може отримувати коли захоче — і зовсім не обов'язково по любові, — а просто щоб вгамувати пристрасть.
Раптово Келен подумала, що зараз вона теж звичайна жінка. Вітри відняли у неї її магію, і вона теж вільна насолоджуватися тим, чим насолоджуються всі жінки в світі. Келен побачила себе з боку — ось вона лежить поруч з чоловіком, зовсім не виродком, і мучиться, як мучилася весь це час, бажаючи Річарда.
Невже вона повинна прожити все життя, відмовляючи собі в простому задоволенні, яке вона тепер вільна отримувати коли завгодно?
Але вона не любить Дрефана. Без любові пристрасть порожня. Однак пристрасть є пристрасть, і нехай це буде не пік насолоди, але все-таки задоволення. Духи відняли у неї все. Вони відняли в неї магію; вони відібрали у неї Річарда, який міг замінити їй весь світ. Невже вона дозволить їм позбавити її і звичайних задоволень, на які має право будь-яка жінка?
Що у неї залишилося ще?
Дрефан її чоловік. Вона приречена прожити з ним все життя.
Ви всі повинні зіграти свою роль.
Невже таки вітри не прийшли саме через це? Через те, що вона ще не зіграла свою роль?
Дрефан перевернувся на живіт і зітхнув. Келен згадала його тісні штани і як вона старанно відводила від них погляд. Дрефан — красивий чоловік; він складений, як і Річард. І він її чоловік.
Дрефан здригнувся, коли її рука торкнулася його спини. Келен погладила його по спині і дозволила собі з таким же захватом відчувати його сильні м'язи, з яким завжди відчувала мускули Річарда. Вона глибоко вдихнула і дала волю своїй пристрасті.
Це було єдине задоволення, що їй ще було дозволено. Більше духи їй нічого не залишили. І вона має право його одержати.
Келен змусила Дрефана перевернутися на спину, закинула на нього ногу і поклала його руку собі на груди. Дрефан ніяк не відгукнувся. Можливо, він був здивований зміною в її поведінці. Можливо, він був збентежений. Її рука ковзнула по його животу і нижче.