Викрадачі

Також моя подяка:

Георгію X. Костову — за те, що він чудовий читач, а ще й завжди ладен подорожувати й навчатися. Елеонорі Джонсон — за доброзичливу допомогу в розвідках у Парижі й Нормандії; д-ру Девіду Джонсону — за його віру в цей проект і за відпочинок в Оверні; Джессіці Гоніґберґ — за те, що показала мені розум і руки художника; д-ру Вікторії Джонсон — за поновлення моєї любові до Франції; моєму голландському дядечку Полу Говарду Джонсону — за незмінну підтримку й заохочення протягом чотирьох десятиліть; Лаурі І. Вулфсон, сестрі-письменниці — за те, що прочитала, й за тридцять років наших екскурсій по музеях; Ніколасу Дельбланко, дорогоцінному наставнику — за те, що прочитав, і за дискусії щодо Моне й Сіслея; Юліану Попову, колезі-романісту — за критику: благодаря;[159] Дженет Шоу — за те, що прочитала, й за багато років, протягом яких вона захищає мене своїми крилами; д-ру Ріхарду Арндту — за допомогу в усьому, що стосується французької мови: merci millefois;[160] Гетер Юїнґ — за те, що прочитала, й за її гостинність на Манхеттені; Джеремаї Чемберліну — за відважну допомогу у виправленнях і скороченнях; Карен Аутен, Тревіс Голланд, Наталі Бакопулос, Майку Гінкену, Полу Беррону, Реймонду Макденіелу, Алексу Міллеру, Йосипу Новаковичу, Кійту Тейлору, Теодорі Дімовій і Емілу Андрееву — за те, що прочитали, й за довге-довге товаришування в професійних справах; Петеру Матіссену, Ейлін Поллак, Пітеру Го Девісу й іншим — за виключне піклування; Кейт Двайер, Майрону Ґоджеру, Лі Ланкастеру, Джону О’Брайену та Іллі Пердіго Керріґану — за уривки з віршів; Івану Мосо й Ларисі Куріель за гостинність у Мексиці й поради щодо опису Акапулько; Джоулу Гоніґберґу — за думки щодо імпресіоністів, завдяки чому ця історія набула яскравості; Антонії Годжсон, Чандлеру Ґордону, Вані Томовій, Светлозару Желеву й Милені Делевій — за дружбу, яку я високо ціную, участь у виданні, перекладах, за розповіді про мистецтво й літературне товаришування; програмі з присудження Гопвудівських премій в університеті штату Мічиган, Книжковому фестивалю в місті Анн-Арбор, Фестивалю мистецтв «Аполлонія» в Болгарії, магістратурі з образотворчого мистецтва університету штату Північна Кароліна в Уїлмінгтоні й Американському університету в Болгарії — за проведення публічних читань уривків із цієї книги; Ріку Уїверу — за дозвіл спостерігати його заняття з живопису в Лізі мистецтв у Александрії; д-ру Томі Томовій — за відомості про роботу лікаря-психіатра; д-ру Моніці Старкмен — за те ж і за неоціниму роботу з редагування цієї книги; д-ру Джону Меррімену, д-ру Мішель Ануш і д-ру Кетрін Іббет — за допомогу в питаннях французької історії й роботу з джерелами; Анні К. Рейманн, Елізабет Шелдон і Еліс Деніел — за велику моральну підтримку; Гаю Лівінгстону — за те, що протягом двадцяти п’яти років він є моїм братом у мистецтві; Чарлзу Уеделлу — за його відмінну пораду; д-ру Мері Андерсон — за мудрі поради; Андреа Ренценбрінку, Віллоу Арлен, Френсіс Даль, Крісті Ґарві, Емілі Ролька й Хуліо та Діані Сабо — за видатну допомогу в моєму хатньому господарстві в різні періоди написання цієї книги; Ентоні Лорду, д-ру Вірджинії Маккінлі, Мері Паркер, Жозефіні Шефер і Елеонорі Уеделл Стівенс — за чудове ознайомлення мене з Францією й французькою мовою. Іншим родичам, друзям, студентам і навчальним закладам, які навіть перелічити я не здатна.